"ПОСТТЛІН, АБО… :
стрибнути у небо
якоїсь смиренної миті
нестерпно короткого
блиску дня.
Словесні згустки
(антифони, «фольки», фони-анти),
бува, супроводжують, кристалізуючись,
усе життя віршника –
іноді вони спалахують, загусаючи,
упродовж дня-ночі;
те й інше – присутні у цій книзі.
Чи ж це, видається,
н е з м и р е н н я з тим,
що невблаганно насувається
в околи усього живого, – з тлінністю?
Або, навпаки, – з м и р е н н я?
Отака «мить смиренна»?!
Знову ж таки – те, й – інше.
Чи ж вдасться «вистрибнути»
з цього тліну,
і це буде – «посттлін»,
інакше, стрибок уже і є ним?"
Видавництво “Богдан”
Обране
