У книжці розповідається про Михайла Гаврилка - скульптора, художника, поета, творця і чотаря УСС, повстанського отамана. Його доля тісно пов'язана з долею українців Австро-Угорщини та Російської імперії, адже в історію він увійшов не тільки як митець, а і як провісник Самостійної України та організатор війська (Українських січових стрільців та Сірої дивізії Армії УНР), що мало здобути національну свободу.
Михайло Гаврилко - творець бурхливої Шевченкіани. Тараса Шевченка він увічнив у погруддях, пам'ятниках, барельєфах, горельєфах, портретах, плакетках, медальйонах та у слові. "Се наче квінтесенція Шевченкової поезії, ще закоханої в минувшині і не зневіреної в її велич", - так Микола Голубець оцінив проект Гаврилка пам'ятника Тарасові Шевченку для Києва.
Тарас Шевченко був для митця, поруч із князем Святославом, головною фігурою української історії та української духовності. Гаврилко вважав, що "кожне слово Шевченка-пророка паде, як стріла божого грому, ведучи в шалений бій найпалкіші серця найкращих синів України за неї". З вогненним словом Шевченка полтавський козак пішов у бій проти Російської імперії, громадянином якої був, пішов, бо вона поневолила його Батьківщину. Під час Першої світової війни, ведучи до бою чоту, сформовану з гуцулів та галичан, він звертався до Дажбога, щоб той охоронив його вояків, і до Сварога - щоб накидав на ворогів блискавок. Попри таку дивовижну для греко-католиків поставу, Михайло Гаврилко став одним з найулюбленіших старшин січового стрілецтва.
Видавництво “Богдан”
Обране
