Література із розділу Біографії вітчизняних знаменитостей (Мемуари. Біографії)
-
Степан Бандера
Офіцинський Р.А.
Степан Бандера (1909–1959) — непересічна історична постать. Його життя й діяльність донині викликають небуденний розголос серед масової авдиторії та заповзяті політичні й наукові дискусії в багатьох країнах. Його іменем означують справді українське. Бандерівцями шовіністи називають українських патріотів, а українську мову — бандерівською. Виправдовуючи військове вторгнення в Україну 2014-го, а потім і повномасштабну навалу 2022-го, російський диктатор зробив Степана Бандеру ледь не головним доказом загрози національній безпеці РФ. Адже той не тільки фанатично вірив у повноцінне державне відродження поневоленої рідної нації, а й став символом руху опору будь-яким зайдам і насамперед московським.
-
Кирило і Мефодій. Політичні інтригани словесності
Синиця Є.
Ця книжка цілком могла називатися «Життя та неймовірні пригоди Кирила» і, дещо меншою мірою, «його старшого брата Мефодія». Навіть офіційні й канонічні житія цих достойників скидаються радше на збірки дотепних історій, аніж на глянсовані портрети.
У цій книжці автор окидає життя та творчість Кирила і Мефодія іронічним поглядом (сміх — не гріх, навіть коли йдеться про святих і рівноапостольних). І хоча писемність от-от уже мала би з’явитися в повсякденному житті словʼян, але саме брати радикально вплинули на те, як і коли її було впроваджено.
Це несерйозна оповідь про цілком серйозні речі: суперництво між Римом і Константинополем, міжнародну політику й боротьбу за зони впливу, церковні інтриги й таємні операції, що позначилися на історії значної частини Європи.
-
Мій роман зі спортом
Різатдінова А.
Це книжка про віру в себе, силу характеру та шлях, який не завжди веде через перемоги — але завжди через наполегливість.
Зірка української художньої гімнастики Анна Різатдінова відверто розповідає, як долала страх, втому й розчарування, аби наблизитися до мрії. Її історія надихає не опускати рук — навіть тоді, коли впевнений, що більше немає сил.
-
Мармурова жінка. Повість про Олену Пчілку
Волинська О.
«Мармурова жінка» — це художньо-біографічна повість про життя й творчість Олени Пчілки — видатної української інтелектуалки й мисткині — від дитячих років до останніх днів життя.
На основі спогадів, листів та історичних фактів Олена Волинська вибудовує живий, емоційно насичений образ своєї героїні: допитливої, цілеспрямованої, але й вразливої жінки. Через призму її долі знайомить з побутом, традиціями й соціальними проблемами тогочасної України, а також з визначними постатями українського культурного життя.
Повість поєднує документальну точність з художньою чуттєвістю, розкриваючи формування особистості, яка залишила глибокий слід в історії української культури.
«Мармурова жінка» — це спроба повернути голос людині, що мала силу бути українкою тоді, коли це було небезпечно. Це книжка про пам’ять, спротив, жіночу силу й вогонь слова, який не згасає.
-
Марія Примаченко без міфів
Семенік О.
Марія Примаченко. Смілива жінка з маленького поліського села, яка створила власний всесвіт — сильний і химерний.
Від дитинства в селі, де дівчинка малювала квіти на стінах хат, до Лаврських майстерень у Києві, від перших звірів до трагедій війни, особистої втрати, Чорнобиля та виставок у Парижі, Нью-Йорку й Венеції. Такий шлях художниці змальовує у своїй книжці історикиня мистецтва Оксана Семенік. Занурившись в архіви, авторка оповідає справжню історію Марії Примаченко та розвінчує міфи, якими оповитий її образ.
-
Коперник. Революції
Орлінський В.
Зі сторінок цієї книжки дочитача прийде геть несподіваний Миколай Коперник. Ми знаємо його як творця геліоцентричної системи, видатного астронома, блискучогоматематика, легенду науки. Проте це лише частина життя видатної особистості доби Відродження, причому цим він займався у вільний час, та ще й дуже обережно, щоб не наразитися на звинувачення в єресі й покарання церковним судом.
Натомість Коперник із плоті та крові був учасником шпигунських операцій, доручених йому світською та церковною владою тогочасної Польщі, очільником оборони вітчизни у війні з Тевтонським орденом, економістом і дослідником обігу готівкових грошей, лікарем, перекладачем грецької літератури, свідком і жертвою напруженої боротьби за владу, яка безугавно точилася навколо катедрального собору, де він служив каноніком. Доба Коперника була часом драматичних поворотів історії, котрі визначили долю сучасної Европи, і блискучий польський біограф Войцех Орлінський дотепно й легко розповідає про ці заплутані інтриги минулого, а водночас про повсякденне життя тогочасних европейців.
-
Мазепа. Тисячоликий герой української історії
Горобець В.
Іван Мазепа. «Гетьман України обох берегів Дніпра» понад 20 років. Один з найвідоміших і водночас найсуперечливіших діячів козацької історії.
Від дипломатії й політичних інтриг до Північної війни та внутрішніх конфліктів. Історик Віктор Горобець у своїй книжці аналізує еволюцію гетьманської влади й стосунки зі старшиною, відносини із Запорозькою Січчю, зовнішньополітичні контакти та драматичні події останніх років Мазепиної доби — аж до переходу на бік шведів і власне полтавської катастрофи. Автор розбирає мотиви й історичні обставини, що впливали на рішення гетьмана, малюючи його відвертий портрет на тлі епохи.
-
Великдень у Франків. Дух і смак традицій
Тихолоз Н.
Ця ошатнa книгa – незвичний погляд нa біографію одного з творців української ідентичності. Нестандартний жанр – культурологічнa студія з гастрономічним додатком – дає змогу розповісти про живого Івана Франкa без пафосу і глянцю, в інтер’єрі рідного дому, у колі родини, немовби зустрітися з ним віч-на-віч за святковим столом, щоб розкрити його особистість, світогляд і цінності крізь призму культури святкування Великодня. Воскресіння Христове постає не тільки як величне свято, a як символ єдності поколінь і перемоги життя над смертю.
-
Шухевич: одинак проти системи (Великий науковий проект)
Яневський Д.Б.
Життєвий шлях Романа Шухевича відомий до щонайменших деталей. Для багатьох він залишається символом антирадянського збройного спротиву на теренах сучасних західних областей України. Історія розділила життя «Шуха» та його покоління на кілька періодів: дитинство минуло в Австро-Угорщині, молодість — у міжвоєнній Польщі, зрілість — у нацистському Генерал-губернаторстві, останні роки — в більшовицькій УРСР.
Нове аналітичне дослідження присвячене життю Р. Шухевича і його поколінню в повоєнні роки. Автор опрацював документи з ГДА СБУ, численні монографії, дисертації, статті про цей період. Автор доходить висновку: протягом 1944-1950 років у тогочасних західних областях УРСР відбувалося системне, цілеспрямоване винищення місцевого населення. Протистояв комуністичному терору масовий стихійний збройний спротив тих, кому пощастило вижити в умовах двох радянських і нацистської окупацій.
-
Алла Горська. 888 кілометр
Глібчук Уляна
«888» — це й знак нескінченності, і назва залізничної станції фастівського напрямку. Недалеко від Києва, за 888 кілометрів від столиці колишньої імперії. Десь у цьому просторі закінчилося земне життя Алли Горської — видатної жінки, художниці й українки за вибором.
У романі «Алла Горська. 888 кілометр» відображені дві епохи, два часові пласти. Вони позначені знаковими смертями: 1970 рік (загибель Горської) та 2000-й (загибель Гонгадзе). Дві сюжетні лінії, які об’єднує головний герой — Нестор. Ще студентом Нестор включився у боротьбу за незалежність України. Саме він розповідає читачеві про Аллу Горську. Мріє написати книжку про неї, збирає матеріал, зустрічається з шістдесятниками-дисидентами. Однак фатальне вбивство під Києвом змінює плин історії та руйнує плани.
-
Троянда ритуального болю. Роман про Василя Стефаника
Процюк С.
Текст розгортається як драматична сповідь: у ньому оживають дитячі спогади, болісні любовні переживання, тягар самотності та відповідальності за власний талант. Процюк відтворює атмосферу доби, але водночас акцентує на вічних питаннях: приреченість митця на самотність і зв’язок генія зі стражданням.
«Троянда ритуального болю» — це не лише роман-біографія, а й метафізична драма про людину, що наважилася заглянути в найтемніші глибини людської душі. Степан Процюк з особливою проникливістю і чуттям мови показує Стефаника як особистість і як художника, котрий залишив світові тексти, що досі очищають і потрясають.
-
Тихе світло Леонтовича
Власенко І.
Микола Леонтович мав би стати священником, як усі його предки, але обрав шлях простого вчителя музики й диригента хору. Йому випало жити й творити в темні часи революцій, громадянської війни, невизначеності, а він протиставив їм світло українських народних пісень, обробки яких у його виконанні є неперевершеними. Просту мелодію «Щедрика» талант композитора обернув на шедевр. Його донині виконують усі українські хори, а ще «Дударика», «Козака несуть», «Легенду». Загалом понад 150 українських пісень, безліч самобутніх хорових композиції, духовні пісні українською — такий доробок короткого життя Миколи Леонтовича, підступно вбитого чекістом. Його ховали 25 січня 1921 року. Мела така завірюха, що світло померкло. Здавалося, темрява взяла гору. Але в ті дні в паризькому Театрі на Єлисейських полях вкотре звучав «Щедрик». Переповнена зала вибухала оваціями. Український композитор їх заслужив.
/catalog/3504/
Видавництво “Богдан”
Обране
