Порубіжжя ХІХ-ХХ ст. принесло чимало змін у світову філософію, політику, мистецтво. На зміну віталізму прийшов декаданс, замість реалізму постав модерн, закінчився fin de siecle, і почалося відродження. В українській літературі воно стало кривавим і «розстріляним». Та попри це наші митці намагалися не лише крокувати в ногу із закордонними, неколонізовани-ми, колегами, а й дуже часто становили авангард розвитку світових процесів.
Свідченням цього є, зокрема, й твори еротичного (sic!) змісту, які вийшли з-під пера класиків і світочів української літератури. В. Винниченко, 0. Кобилянська, Н. Кобринська, Г. Косинка, М. Коцюбинський, А. Кримський, А. Крушельницький, С. Левинський, А. Любченко, Г. Михайличенко, М. Мо-гилянський, С. Пилипенко, В. Підмогильний, В. Поліщук, К. Поліщук, О. Сто-роженко, І. Франко, Г. Хоткевич, М. Черемшина, М. Чернявський — як вони кохалися іоо років тому? Точніше, як вони про це писали — попри гніт і по-ярмлення! Вони творили чуттєву й відверту, почасти інтимну й еротичну прозу. Найрафінованіші твори українських класиків про пристрасть і бажання увійшли до антології «Таємна пригода».