6 листопада 1860 року Авраам Лінкольн став випадковим переможцем у напруженій боротьбі за пост президента. У країні були гострі суперечки, Південні екстремісти все ближче наближалися до знищення Союзу, один штат за іншим відділявся, а Лінкольн був безсилий зупинити їх. Рабство розпалювало конфлікт, але якимось чином пристрасті Півночі та Півдня зосередилися на самотній федеральній фортеці в гавані Чарлстон: Форті Самтер.
У виданні «Демон смути: Сага про гординю, розбиті серця та героїзм на зорі Громадянської війни в США» автор Ерік Ларсон розповідає про хаотичні місяці між виборами Лінкольна та обстрілом Конфедерації Самтера — період, позначений трагічними помилками та недомовками, розпаленим его та боягузливими амбіціями, особистими трагедіями та зрадами. Сам Лінкольн писав, що випробування цих п’яти місяців були «настільки великими, що якби я міг їх передбачити, я б не повірив, що можливо їх пережити».
У центрі цієї напруженої розповіді майор Роберт Андерсон, командир Самтера та колишній рабовласник, який симпатизує Півдню, але відданий Союзу; Едмунд Раффін, марнославний і кровожерливий радикал, який при кожній нагоді розпалює сепаратистський запал; і Мері Бойкін Чеснат, дружина відомого плантатора, сперечалися як через шлюб, так і через рабство та бачили паралелі між ними. У центрі всього цього перебуває пригнічений Лінкольн, який бореться зі своїм лицемірним держсекретарем Вільямом Сьюардом, відчайдушно намагаючись запобігти війні, яка, як він боїться, є неминучою — війні, яка зрештою призведе до загибелі 750 000 американців.
Спираючись на щоденники, рабські книги та записи плантацій, Ларсон дає нам політичну історію жахів, яка фіксує сили, які привели Америку до краю прірви — темне нагадування про те, що ми часто не бачимо катаклізму, доки не стає надто пізно.
Видавництво “Богдан”
Обране
