Література із розділу Проза (Вітчизняна література)
-
-
Вдячний Еродій. Повна академічна збірка творів. Том ІІІ
Сковорода Г.С.
До цього тому ввійшли трактати, діалоги, притчі Григорія Сковороди (1722–1794), написані ним упродовж 70–90-х років XVIII ст. В них Сковорода розвиває власне філософсько-етичне вчення про самопізнання і щастя, що ґрунтується на спорідненій праці. Соціальні аспекти життєдіяльності людини мислитель розкриває у власних етичних і педагогічних поглядах. Деякі з написаних наприкінці свого життя притч філософ присвятив проблемі виховання молоді. Він навчав так, як жив, а жив так, як навчав. Твори Григорія Сковороди увійшли до скарбниці української культури, педагогіки й літератури та є актуальними і в наш час.
Видання здійснене в належному академічному форматі й стане цінним джерелом для всіх, хто вивчає творчість Сковороди.
-
Кільце. Повна академічна збірка творів. Том ІІ
Сковорода Г.С.
До книги Григорія Сковороди (1722–1794) «Кільце» увійшли трактати, діалоги, притчі. Характерними рисами філософії митця є її діалогізм і бароковий символічно-образний стиль мислення. У його творах біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Зокрема у діалозі «Кільце» філософ розвиває та конкретизує своє вчення про наявність двох натур, обґрунтовує ідею про те, що через пізнання невидимої натури речей проходить шлях до самопізнання та досягнення щастя і спокою духу. Помітне місце у діалозі мають й міфологічні та фольклорні сюжети.
Видання здійснене в належному академічному форматі й стане цінним джерелом для всіх, хто вивчає творчість Сковороди.
-
Людина біжить над прірвою (Рідне)
Багряний І.
Максим Колот, головний герой роману «Людина біжить над прірвою», у воєнний 1943 рік опиняється між двома арміями — фашистською і радянською, між життям і смертю. Він переживає дуже різноманітні душевні стани: від всеохоплюючої апатії до нестримного бажання жити… жити не чому, а всупереч усьому. Автор показує, на що здатна людина, коли їй втрачати вже нічого, але є мета ціною в життя — це боротися проти світу насильства.
-
Майстер корабля (Рідне)
Яновський Ю. І.
Для свого першого роману Ю. Яновський розглядав варіанти назв: «Українське хворе кіно», «Мемуари редактора каторги», «Мемуари старої людини», «Мемуари про море», «Мемуари То-Ма-Кі», «Мемуари голого редактора». «Майстер корабля» – остаточна назва твору, сюжет якого був незвичним, новим для тогочасної літератури. Режисер То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно – найвище звання для кінематографіста), що від його особи ведеться оповідь, згадує свою молодість і роботу над фільмом, для зйомок якого будувався корабель. Герої роману – творці нового мистецтва, які прагнуть відродити духовність української нації. Цей твір цікавить тих, хто любить кіно, пригоди, містифікації, незвичні історії кохання і... море.
-
Огненне коло (Рідне)
Багряний І.
«Огненне коло» — книга про трагедію українців, які стали заручниками у протистоянні двох тоталітарних режимів під час Другої світової війни — фашистського і радянського. Обидва несуть жорстокість і смерть. І в тому, і в тому неможливо бути вільними й жити, залишаючись собою. Проти цих двох тиранів борються герої Багряного, які безмежно люблять і захищають свою землю.
-
Сон. Листи. Повна академічна збірка творів. Том ІV
Сковорода Г.С.
Видатний філософ, поет, педагог Григорій Сковорода (1722–1794) був і візіонером. Адже «Сон» мислителя — твір, у якому відбито все пережите й передумане Сковородою, — можна назвати фіксацією вибору його власного місця у світі. Четвертий том також містить листи, філологічні нотатки Григорія Сковороди та його переклад комедії Теренція «Брати». У додатку вміщено біографію філософа, написану його учнем, а згодом близьким другом М. Ковалинським. Завдяки Ковалинському й збереглася значна частина епістолярної спадщини Г. Сковороди.
Видання здійснене в належному академічному форматі й стане цінним джерелом для всіх, хто вивчає творчість Сковороди.
-
Бо болить (документальний роман)
Документальний роман «Бо болить» — це розмови з нотат-ника, сукупність історій та рефлексій двох жінок, діалог між минулим та теперішнім.
Він поєднує численні зустрічі та розмови з партизанкою УПА Анною Попович та особисті переживання авторки щодо подій в Україні і власному житті останніх десяти років.
-
Історія філософії по-гуцульськи
«Історія філософії по-гуцульськи» є не так перекладом, як «перелицюванням» славнозвісної у Польщі «Історії філософії по-ґуральськи» Юзефа Тішнера (1931-2000) - проповідника, філософа, капелана «Солідарності», людини гострого розуму і надзвичайного почуття гумору. Багатогранна бібліографія автора налічує кілька десятків важливих для всієї польської культури позицій, але саме ця книжка, в якій давньогрецькі філософи оселилися на Підгаллі, набули ґуральських імен і заговорили ґураль-ським діалектом, стала його найбільшим видавничим успіхом. Чверть століття по тому залюблений у ландшафтно й ментально споріднені світи українських та польських горян перекладач Олесь Герасим зробив усе можливе, щоб гуцульська версія Тіш-нерового бестселера зазвучала не менш органічно, ніж оригінал.
-
Опришки. Народні оповідання
Шекерик-Доників П.
Шє з молодих років Петро Шекерик-Доників, заохочений своїм учителем Луков Гарматієм, почєв збирати етнографічні матер'яли. Він був першим гуцулом, шо взєвси за цису роботу. Доти гуцулами інтересувалиси лиш приїжджі, а гуцули не дуже, бо й так всьо знали. Але приїжджі брали лиш то, шо їм треба було. Або так, як уміли.
До цеї книжки увійшли народні оповідання про опришків, икі зібрав Петро Шекерик-Доників. У 1910 р. уни вже друкувалиси в Етнографічному збірнику №26 під редакцієв Володимира Гнатюка. В тому збірнику було аж 17 авторів. Кождний з них шос записав і подав до збірника. Хтос бірше, а хтос менше. Разом вішло 258. Але аж 104 з цих оповідань записав саме Шекерик-Доників. Це вже є так багато, як ви видите в цій книжці, і цес об'єм дає доста добре зрозуміти, шо то були за люди і в икий чєс уни жили.
Разом з тим, Шекерик-Доників записав свої оповідання тими словами, шо чув від тих, хто їму оповідав — найчистішим гуцульським діалектом. Тимой у цій книжці маємо не лиш оповідання про опришків, а й ту мову, иков уни говорили.
-
Двері в день. Міс Адрієна: романи (Рідне)
Дія роману відбувається у великому індустріальному місті. Головний герой Теодор Гай прагне позбутися кайданків, що прикували його до міщанського оточення. Він шукає своє місце у великій розбудові нової країни. Не маючи внутрішньої сили порвати з дружиною та її оточенням, Гай намагається інсценувати свою смерть і в такий спосіб зникнути з їхнього життя. Перед ним дві двері — одна веде в ніч, друга відкриває шлях у день. Саме нічна, утаємничена, атмосфера підштовхує Гая до мрійливих романтичних вигадок.
-
Гуляйпільський батько: роман (Рідне)
Поліщук К.
Клим Поліщук (1891 – 1937) – письменник непересічного таланту з покоління Розстріляного відродження. Радянський режим назавжди забрав у нього життя і на десятиліття – ім’я та все з ним пов’язане. Нині творча спадщина Клима Поліщука повертається до читачів. Тож вони мають змогу пересвідчитися у справедливості слів дослідників, які назвали його прозу високою, а ще – дізнатися про часи визвольних змагань 1917-1921 років від очевидця тих подій: із записником у руках письменник побував чи не в усіх куточках української землі. На власні очі бачив автор і головного героя свого роману «Гуляйпільський батько» – Нестора Махна. Та й загалом тоді для змалювання образу ватажка-анархіста не бракувало переказів і бувальщин. У них він був народним заступником, а не хижим звіром, як наказувала змальовувати його нова влада. Письменник показує Махна яскравою особистістю, не відступаючись від правди про ті страшні часи, коли кров лилася рікою.
/catalog/3488/