Кузнєцова Є. - книги і біографія
Книги автора
-
Вівці цілі
Яна, аспірантка, що пише дисертацію, вперше після повномасштабного вторгнення повертається в Україну. Вона приїжджає у своє село на новорічно-різдвяні свята. Її родинна хата хоч і виглядає інстаграмно, проте дух покинутості зовсім не приваблює. Відключення світла та холод не додають радості від перебування у сімейному обійсті. Проте їй потрібно виконати завдання — зібрати інформацію про зимові обряди свого регіону для дисертації. Коли ж привабливий художник Максим запрошує на пиріжки з вишнею до своєї господи, дівчина, повагавшись, погоджується. Так починається її пригоди у селі в період від Романа до Йордана. У одній хаті збираються різні люди, намагаючись відчути загублене відчуття радості, єдності й родини. Хоча б лише на свята. І нехай старі традиції перетворилися на предмет академічних досліджень і більше виглядають як рольові ігри, проте вони дають всім змогу зібратися разом.
-
Драбина
Толік щойно здійснив головну мрію свого життя: купив будинок, де все буде так. як хоче лише він, та ще й у чотирьох тисячах кілометрів від усієї своєї надокучливої родини. Однак війна перевернула все, і на голову йому звалилась рідня: мама, одноногий дядько, далека родичка зі своїм слинявим песиком, сестра з депресивною подругою і навіть котячі свекруха й невістка.
У той час, коли в Україні розносить вибуховими хвилями вікна, гинуть сотнями й тисячами люди, у будинку Толіка війна не окопна, вона отака, життьова: у деталях побуту людей, які намагаються в чужій країні створити свою тимчасову домівку із запахом помідорів. Тут є та нестерпна простота повсякдення людей, душі яких — вдома, в Україні. Але війна — весь час з ними. Вона — як та драбина, яка має багато щаблів, висот і вимірів.
-
-
Спитайте Мієчку
Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч. Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі — і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені — на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.