Випадкова зустріч на реабілітації у 2018 році з переселенкою з Донецька, дружиною співробітника Служби безпеки України, стала знаковою для створення цієї книги. Жінка, почувши про мої наміри написати роман, тихо промовила: «Я прочитала вже багато книг про цю війну — мені болить. Вони захопливі, іноді безжальні й тяжкі психологічно, їх пишуть переважно чоловіки, й не вистачає саме жіночого погляду. Пообіцяйте, що ви напишете її заради нас, тих, хто покидав Донецьк за дві години з валізою літнього одягу та з надією повернутись, яка так і не справдилась. Заради тих співробітників, хто розділяв поспіхом сім'ю надвоє, сподіваючись, що хоч хтось залишиться живим, не знаючи напевне, чи перетне сьогодні той клятий блокпост їхній «службовий» автомобіль... В ім'я тих співробітників, хто не зрадив нас, залишаючись під прикриттям у Донецьку й Луганську... Хто не повернувся із завдання, про яке ніхто ніколи не дізнається... Покажіть не війну, а саме життя цих людей, заради пам'яті про них...»
Видавництво “Богдан”
Обране
