Фоліо
Книги видавництва
-
Дорога до Країни Оз (Шкільна бібліотека-джуніор)
Одна з найулюбленіших героїнь казкаря Лімана Френка Баума – Дороті знову вирушила в мандрівку. Причому несподівано для себе. Дівчинка й гадки не мала, що, здавалося б, випадкова зустріч з Косматим чоловічком поблизу своєї домівки стане передвісником неймовірної пригоди. Адже вона мала тільки показати незнайомцю шлях до Олійних полів, який знала, як свої п’ять пальців. Однак заплуталася у кількох стежках, і навіть вірний песик Тото не зміг допомогти їй повернутися до рідної ферми. Але, зрештою, кожна дорога кудись та доведе, а також подарує знайомства з новими друзями, які зробили цю історію ще веселішою.
-
Глінда з Країни Оз (Шкільна бібліотека-джуніор)
Ліман Френк Баум (1856-1919) — американський письменник, всесвітньо відомий класик дитячої літератури, який створив чарівну країну Оз. Його книжки були неодноразово екранізовані, на казках Баума виросло не одне покоління дітей в усьому світі.
«Чарівник країни Оз» — перша книга серії про героїв цієї казкової країни — вийшла друком 1900 року. В ній розповідається про те, як одного разу ураган підняв хатинку з дівчинкою Дороті та песиком Тото і закинув у країну Оз. Дороті дуже хотіла повернутися додому в Канзас, де на неї чекали дядечко Генрі та тітонька Ем. По дорозі вона зустріла Опудала, Залізного Лісоруба та Лякливого Лева — і вони разом вирушили до чарівника Оза: Дороті — щоб повернув її додому, Опудало — за мізками, Залізний Лісоруб — за серцем, Лякливий Лев — за хоробрістю. А чи здійсняться іхні бажання, дізнаєтеся, прочитавши цю веселу, з чудовими малюнками книжку.
-
Утікач Тодось.
Тодось Осьмачка (1895-1962) — видатний український поет і прозаїк, який не підкорився сталінським душогубцям, хоч ті й випустили «на нашу землю із самого споду людської злоби найлютіших собак в образі людей». Він не залицявся до влади, не продавав себе і рятувався від арештів, вдаючи божевільного у божевільні. Письменник виїхав за кордон у надії перехитрити «агентів гепеви» і боротися зі Сталіним за допомогою Слова. Але «комунівські відьми» разом зі справжнім божевіллям знайшли його і там. Тодось боровся до кінця, не знаючи, чи стане світ кращим. Довго не знали про це і його читачі в Україні, яким він адресував свої найболючіші одкровення. Бо їх теж «опромінювали всепроникливими струмами» пропаганди й брехні. Та якби Осьмачка раптом дожив до нашого часу, певно, нарешті він знайшов би ту «справжню Україну», яку весь час шукав і про яку боліла його душа й переймався розум. Україну, якою ми можемо пишатися, а не тільки любити.
-
The Lіttle Prіnce (Маленький принц) (Folіo World’s Classіcs)
Твори французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері (1900—1944] сповнені майже містичного перегуку із сьогоденням. Автор порушує питання прогресу і його наслідків, ризику та відповідальності, сенсу людського життя... Філософська казка «Маленький принц» стала підсумком життєвого досвіду митця.
-
Ти знаєш, що ти - людина? (Шкільна бібліотека) (мг)
Василь Симоненко (1935—1963) — український поет-шістдесят-ник і журналіст — пішов із життя у неповних 28 років. Лише одна книжка була видана за життя поета. Але вже тоді набули великої популярності поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960—1970-х років. Провідною темою його творчості є любов до України, її безталанного народу (і в цьому пряме продовження шевченківських традицій). Тільки в незалежній Україні вірші поета були надруковані у повному обсязі та без цензурних втручань. У 1995 році Василю Симоненку посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка.
До цієї книжки включено поезії, які були надруковані у збірках, що вийшли за життя («Тиша і грім») та після смерті поета: вірші, поеми, сонети, балади, казки, байки, а також окремі новели. Усі вони пережили випробування часом і є актуальними й сьогодні.
-
Саша
Якщо зараз згадують про Олександру Куліш, яка писала під псевдонімом Ганна Барвінок, то переважно як про дружину Пантелеймона, автора «Чорної ради». Але за цим фактом несправедливо зникають і особистість, і творчість цієї письменниці.
її подружнє життя не можна назвати щасливим — чоловік був людиною не тільки творчою, але й пристрасною. І хоча Барвінок називала себе першою українською письменницею і зазначала, що почала писати задовго до того, як з'явилися народні оповідання Марка Вовчка (Марії Маркович), можна вважати, що почалося все від образи: Куліш аж надто захопився Марком Вовчком, а незабаром виявилось, що цікавить вона його не лише як письменниця...
Так хто ж все-таки був першою українською письменницею — Ганна Барвінок або Марко Вовчок? З кого все почалося?.. І чи важливо це насправді? Адже обидві були першими жінками, які шукали себе і своє місце у чоловічому світі.
-
Тев'є-молочар. (Дитяча подарункова-міні)
Шолом-Алейхем (1859—1916) — єврейський письменник, життя якого було тісно пов’язане з Україною. Тож свого найулюбленішого героя — шляхетного і простакуватого, побожного і сповненого суперечностей, знавця людей і поціновувача природної краси — Тев’є-молочара автор поселив в українському селі тодішньої Російської імперії. Нелегко ведеться працьовитому батьку великої родини, в якій аж семеро дочок та й долі їхні не можна назвати щасливими. Проте Тев’єві оповіді-монологи сповнені оптимізму й доброти, пересипані дотепами. Не зраджує герой своєму правилу: якщо не вистачає сліз, то треба сміятися, і тоді, коли розповідає, як царські можновладці змушують його залишити рідну домівку.
-
Голодування для щастя: щоденник мільйонера, який голодує
Олександр Суворов — успішний підприємець, засновник компанії Pet Technologies, який присвятив бізнесу тридцять років. Останні сім з них він двічі, а то й чотири рази на рік практикує десятиденне голодування і, як наслідок, помічає якісні зміни і в бізнесі, і в особистому житті. «Десятиденне профілактичне голодування — природний і найефективніший спосіб почистити тіло й мізки, розкрити творчий потенціал, урівноважити свій стан, почути голос інтуїції, відрізнити правду від брехні» — впевнений автор. Голодування — не тільки фізична, а й потужна духовна практика, яка доступна майже кожному. У книжці-щоденнику Суворов ділиться з читачем покроковими рекомендаціями, як правильно підготуватися до голодування, якісно прожити кожний голодний день, а потім правильно виходити з цього стану з максимальним позитивним ефектом для фізичного й ментального здоров'я. Текст доповнений коментарями людей, які практикують голодування за системою автора книжки і власним досвідом доводять її ефективність.
-
Голоси Памано.
... 1943 рік, Іспанія. Молодий шкільний учитель Оріол Фонтельєс з вагітною дружиною приїздить до Торени — невеликого селища в Піренеях. Його уявлення про ідилічне життя в горах невдовзі зникає, оскільки він опиняється перед вибором: що робити і на чий бік пристати? Але, схоже, вибору в нього немає...
... 50 років по тому не дуже молода шкільна вчителька Тіна Брос випадково знаходить зошит, в якому Оріол записав свою правду, яка аж ніяк не збігається з офіційною історією, що передається в Торені із покоління в покоління.
У цьому величезному романі йдеться не стільки про долю родин у Каталонії і не стільки про важкі часи в Іспанії — Кабре ставить головне питання: що може бути важливішим за життя окремої людини? Правда? А якщо ніхто й ніколи її не дізнається? Тоді залишається єдине: правда перед самим собою..,
Роман «Голоси Памано» було перекладено понад десятьма мовами, за його сюжетом знято серіал. Українською виходить вперше.
-
-
Діалоги. (Folio. Світова класика)
Платона (427—347 рр. до н. е.) вважають не тільки філософом, але й великим письменником античності. Найбільш він прославився як майстер діалогу. У видання ввійшли вибрані діалоги, а також монологічний твір «Апологія Сократа». Розмову в більшості діалогів веде вчитель Платона Сократ, який невимушено приводить співбесідників до глибоких філософських висновків і водночас надає читачеві можливість самостійного пошуку істини..
-
Хто тебе вбив?
Колись вона знала, чого чекати від кожного наступного дня. Тепер усвідомила, що рутина — омана. Будь-якої миті усе може кардинально змінитися. Випадковий погляд, хибне припущення — і чужа таємниця затягує у смертельний вир.
Драматичні події минулого не відпускають сім'ю Гру-шевських. Чи все так, як здається? А раптом вбивця весь час був поруч?
-
Квітка
Вона народилася в Америці і була б справжньою американкою, якби не одне «але» — її батьки-музиканти були емігрантами, походили з України і двох своїх доньок виховали у любові до своєї батьківщини. В родині завжди звучали українські пісні.
Голос відомої співачки Кейсі Цисік був голосом всесвітньо відомих компаній, корпорація «Ford» дарувала їй останні моделі автомобілів, вона співала на бек-вокалі у Майкла Джексона, Вітні Г'юстон та у інших відомих співаків, її спів хоч раз та почули понад 20 мільярдів людей, що майже втричі більше за все населення планети... Але у неї була одна мрія — щоб українські пісні звучали по всьому світу.
Квітка Цісик... Маленька, тендітна, завжди усміхнена... Голос цієї співачки не можна забути — він має якусь містичну силу, заворожує і лікує...
Звідки ж взялася на чужині, в самому центрі Нью-Йорка, чарівна українська квітка, яка знала таємний код української душі?
-
Щоденик агресії
Двадцять четвертого лютого 2022 року письменник Андрій Курков нічого не написав. І в наступні кілька днів теж. Етнічному росіянинові, який усе своє життя провів у Києві, загрожувала така сама небезпека, як і решті українців. Бо в його світогляді, поведінці й ставленні до дійсності превалює світогляд і поведінка українських козаків XVI століття, коли Україна ще не була частиною Російської імперії, а свобода для українців була ціннішою за золото. Війна вирвала письменника з рідного київського дому й зробила одним з мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Він відкрив ноутбук тільки в Ужгороді, щоб відшукати передчуття війни у текстах, написаних за останні два місяці. І знайшов більше, ніж очікував. Вони, а також воєнні нотатки й есеї, стали щоденником, який розповідає про його особисте бачення війни. Письменник каже, що це «не просто хроніка російської агресії в Україні, а хроніка того, як нав’язана Росією війна – і спроба знищити незалежну Україну – призвела до зміцнення української національної ідентичності. Війна дала змогу світові краще пізнати Україну і навчила сприймати її як одну з європейських держав».
-
Пігмаліон. (Дитяча подарункова-міні)
Бернард Шоу (1856-1950) — уславлений ірландський письменник і драматург, лауреат Нобелівської премії. Одну зі своїх п’єс-шедеврів він написав, надихнувшись міфом про скульптора Пігмаліона, який закохується у своє творіння — дівчину-статую і просить богиню вдихнути в неї життя. У Шоу, щоправда, головна героїня — вульгарна квіткарка Лайза Дулитл жива-живісінька, ще й говірка нівроку. «Скульптор» — мовознавець Генрі Гіггінс має виліпити з неї вишукану даму, причепуривши та навчивши правильної мови. Але після вдалого дебюту вихованки, щось пішло не так… П’єса «Пігмаліон» не сходить зі сцени, бо є улюбленицею і постановників, і глядачів. Шалений успіх мала також її перша екранізація — до однойменного британського фільму 1938 року Бернард Шоу написав сценарій і отримав за нього «Оскара». Кадрами з фільму проілюстровано це видання.
-
Українські основи.
Збірка есеїв провідних українських інтелектуалів покликана запросити широкі кола громадян до відкритого діалогу про основні питання нашого сьогодення й майбутнього. На яких засадах будувати нову Україну, українську державу? Якими є основи української політичної нації, ключові параметри нашої ідентичності? Що нас об'єднує і що роз'єднує? Які цінності взяти із собою в майбутнє, а від чого треба відмовитися? Яким є оптимальний баланс сил суспільства й держави? Про яку Україну ми мріємо? Яке наше місце у світі? Як подолати виклики, що перед нами стоять? Мета збірки — не пошук одноголосся чи консенсусу, а відкритий діалог щодо суперечливих, часом табуйованих понять і принципів українського життя. Об'єднує 124 авторів та авторок лише відданість Україні та спільна тривога щодо її майбутнього.
-
У злиднях Парижа і Лондона.
Орвелл зростав у аристократичній, але бідній сім’ї, і після закінчення навчання виїхав з Англії до її східних колоній, де служив у поліції. Розчарувавшись в системі, пішов у відставку, жив у Лондоні, потім у Парижі, де заробляв миттям посуду, набирався досвіду й вражень, що пізніше наповнять його романи й есе. За його словами, він «покутував колоніальний гріх»: «Я свідомо бажав стати на місце тих, кого вільно або невільно принижував п’ять років, хотів стати жертвою і невдахою. Думка про життєвий добробут, навіть найскромніший, була мені тоді огидна».
Повість «У злиднях Парижа і Лондона» автобіографічна, автор мав на меті привернути увагу суспільства до бідності, що існує у таких заможних містах. Повість була видана 1933 року. Це перший великий твір письменника і він тут вперше використав псевдонімом «Джордж Орвелл».
-
Галицька сага. Серпень дев'яносто першого: роман Кн. 8 (Сага)
Роман «Серпень дев'яносто першого» завершує цикл «Галицької саги» Петра Лущика.
Ми попрощалися з жителями галицького села Перетин у важкий для них час: майже всі чоловіки знайшли свою смерть у лісі за селом, сам Перетин було спалено, а ті, хто вижив у цій м'ясорубці, опинилися у далекому Сибіру. Тим нечисленним перетинцям, які лишилися на рідних теренах, судилося пізнати всі «принади» колгоспного життя.
Усе змінилося влітку 1991 року, коли учні місцевої школи випадково натрапили на давно загублену могилу вояків У ПА. На перепоховання героїв до відродженого Перетина збираються ті, хто покинув його ще у сорокові роки.
Це збіглося з подіями, які назавжди змінили не тільки життя наших героїв, але й остаточно розвалили ще недавно могутній Радянський Союз й утвердили самостійну Україну.
Те, про що у підземних вологих темних криївках мріяли десятки тисяч повстанців, нарешті сталося. Й у цьому була їхня велика заслуга...
-
Український розмовник для сфери обслуговування. 10 уроків зі словничком/
Розмовник складається з 10 уроків-тем: автовокзал, аеропорт, аптека, ательє (майстерні), залізниця, кіно (театр), лікарня, пошта, соціальні послуги, супермаркет. Побудований він за принципом перекладного словника словосполучень. Уживане в запропонованій галузі словосполучення російської мови перекладене українською. Скажімо, якщо головним словом у ньому є іменник і він стоїть після означуваного слова, подаємо закінчення іменника в родовому та орудному відмінках, оскільки значна частина мовленнєвих помилок припадає саме на них.
-
Сковорода. Біографічні художні твори
Світ і донині не може сказати: «Я знаю Сковороду», хоч про життя і творчість українського генія розповідають тисячі видань. До творення цього доробку долучилися й автори збірки. Іван Драч і Віра Мельник написали кіносценарій «Варсава» — цим ім'ям з потрійним змістом: син Сави, апостол-праведник та син миру, тобто громадянин світу, любив називати себе Григорій Сковорода. У майбутньому фільмі він постане живим і сучасним, мудрецем, який не повчає, а навчає. Тим часом Юрій Мушкетик у повісті «Диявол не спить» змальовує ситуацію, коли мудрий філософ не спромігся відповісти на численні запитання-докори свого колишнього спудейського кривдника, а нині теж бездомного блукальця Сидора Даниленка. Чи письменник усе-таки свідомо не дав слова Сковороді? Хай читач подумає…
-
Сильні та одинокі. Три розмови про українську ідентичність. (Ретророман)
Роман складається з умоглядних діалогів, фактично філософських суперечок: Степана Бандери зі слідчим, який має більше приводів називатися русином, ніж його арештант; з привидом неупокоєного Яреми Вишневецького, що являється ліричному герою в польській тюрмі; з уявним Андрієм Мельником та Яковом Джугашвілі й Олегом Ольжичем… Наостанок — розмова-розповідь про особисту трагедію виконавця убивства Бандери та про те, що долі всіх сильних й одиноких дивним (чи звичним?) чином збігаються.
Крім «українця сучасного» існує «українець поза часом», який утілюється в різних постатях залежно від історичної доби. Якщо перший динамічний, то другий — незмінний, бо він суть, ідея та ідентичність. Тому ці розмови завжди внутрішні, це діалоги нашого вічного із сучасним, яке виростає з нього, направлені на пошук і ствердження «вічного українця» в собі…
-
Сад Гетсиманський: роман. (Шкільна б-ка укр. та світ. літ-ри) (Міні)
Роман «Сад Гетсиманський», написаний у 1950 році, уславив ім’я Івана Багряного (1906—1963), українського письменника, поета, драматурга, політичного діяча, на весь світ. Це був один з перших творів, в якому вражаюче правдиво зображено всю страшну сутність радянського режиму у роки масових репресій. За кожною сторінкою роману — біль і страждання, відчай і надії тих, кого зім’яла безжальна сталінська машина смерті. Багряний описав те, що сам пережив і про що не можна було мовчати. Головного героя роману він багато в чому наділив своєю долею і своєю вдачею — несхитністю духу й вірою в непереможність добра. Його Андрій Чумак пройшов усі пекельні кола і вистояв, не зламався. І це робить його гідним високого звання людини.
-
Реліквія. Шість днів з життя князя Василя-Костянтина Острозького. (Ретророман)
Князь Василь-Костянтин Острозький на схилі життя наймає художника намалювати свій портрет за шість днів. Поки митець працює, князь згадує найяскравіші епізоди свого життя. Читач захопиться інтригою сюжету, здійснить подорож Україною XVI століття разом із князем, дізнається більше про тогочасне життя українців на основі глибокого документального проникнення автора в епоху. Люблінська та Берестейська унії, козаччина, Острозька академія, Острозька Біблія... Але шість днів, відмірених для малювання портрета, це ще й останні дні життя князя.
-
Пташка на долоні. (Ретророман)
«Пташка на долоні» — третя книга Ольги Саліпи в серії «Ретророман» (дві попередні — «Будинок на Аптекарській» і «Брошка гімназистки» — вийшли друком у видавництві «Фоліо»). Проскурів, 1917—1918 роки. У місто заходять австрійські війська. Будь-яке спілкування із чужинцями засуджується. Але це не стає на перешкоді молодій медсестрі Ксені, котра щиро покохала одного з них. Таємниче зникає пілот першої в світі авіапошти Відень—Київ, а з ним — лист, адресований австрійським урядом Скоропадському, який прагне стати гетьманом. Від того, чи розкриє цю справу, залежить кар’єра слідчого Лаврентія Кошка. У поміч він бере новий метод дактилоскопії та свого товариша, фотографа Юрія Юргилевича. Але розслідування відкриває значно більше таємниць...
-
Парфуми: Історія одного вбивці. (Великий роман)
Патрік Зюскінд (1949) — відомий німецький письменник. Кар’єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав історію в університетах Баваріі. Перший успіх прийшов після виходу в 1980 році п’єси «Контрабас», далі були «Парфуми», «Голубка», «Історія пана Зоммера» та інші твори.
Роман «Парфуми», що вийшов у 1985 році і став бестселером, приніс авторові премію Гутенберга за найкращий іноземний роман у 1986-му в Парижі та Всесвітню премію фентезі за найкращий роман у 1987 року. Завдяки своїй багатогранності він подобається читачеві: хтось захоплюється сюжетом, когось приваблює філософське підґрунтя. І кожен самостійно шукає відповідь на питання — хто ж він, цей незвичайний Жан-Батіст-Гренуй? Геніальний злочинець, талановитий злий геній або просто нещасна людина? Чи варто домагатися дивовижними та жахливими способами любові та шани людей, якщо ти їх ненавидиш? Адже тоді, досягнувши мети, не маєш жодного задоволення...
-
Новий апокриф. Оповіді про князя-філософа Володимира Васильковича,Мелетія Смотрицького,Тадеуша Костюшка та інших персонажів нашог. (Ретророман)
Герой книги, історик-інтелектуал, розмірковує про долі історичних постатей давнини. Вони приходять до нього в сни, моделюють гру його уяви, діють водночас у різних часових площинах, у різних умовних просторах. Серед них провідні інтелектуали свого часу — архімандрита Максима-Мелетія Смотрицького Кирил Транквіліон-Ставровецький, Касіян Сакович, Гедеон Балабан.
Автор прагне оживити історію, звільнити її від стереотипів. Читач знайомиться з долями й непересічними поглядами на життя давніх героїв. Серед них — Василько Романович, Володимир Василькович, Данило Романович, Г. Костюшко, А. Річинський,
В. Липинський, Д. Фальківський та багато інших.
-
Людина. (Рідне)
Ця книжка містить дві повісті, що мали для письменниці непересічне значення. Саме «Людина» відкрила їй шлях до української літератури, бо вперше була написана українською мовою. І водночас, за словами авторки, принесла багато «мук творчості» — чотири рази перероблювалася. Тим часом «За ситуаціями» писалася «з такою силою чуття, що викінчуючи її, я цілий вечір плакала», згадувала Ольга Кобилянська. Єднає повісті доля головних героїнь — така різна й однаково складна, які прагнуть жити за своїми ідеалами, та їм несила подолати опір світу, якому вони протистоять.
-
Капітан Алоїз: роман. (Ретророман)
...Чи мріяли ви коли-небудь потрапити в минуле рідного міста? Ну, десь так років на 135 назад? Неймовірно, але журналіст Олесь Пелехатий зі своїм приятелем студентом-другокурсником Любчиком, скориставшись міжчасовим коридором на цвинтарі, із сучасного Ужгорода раптом потрапляє в Унгвар ХІХ століття.
Що поєднує журналіста Пелехатого та капітана поліції Австро-Угорської імперії Алоїза Штрімфлю, які чомусь дуже схожі між собою, і чим завершаться неймовірні мандри в часі, ви дізнаєтеся, прочитавши іскрометний роман Олександра Гавроша «Капітан Алоїз», відзначений дипломом Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2012».
Роман друкується у другій, доопрацьованій і значно розширеній редакції.
-
Каторжна. (Шкільна б-ка укр. та світ. літ-ри)
Постать видатного українця Бориса Дмитровича Грінченко безперечно важлива для української культури, адже він показав себе як поет, письменник, публіцист, фольклорист, етнограф, мовознавець, критик, історик, педагог, перекладач, просвітницький і громадський діяч. Як прозаїк Борис Грінченко відомий кількома повістями та низкою оповідань, які наскрізь cповнені патріотичним чуттям та гострим болем за поневолення України.
Особливо зворушливо автор змальовує життя і виховання дітей в тогочасних суспільних умовах, реалістично відтворюючи психологію своїх маленьких героїв. “Каторжна” – це історія дівчини Докії, обділеної материнською любов’ю та ласкавим словом. Захищаючи право живої істоти любити і бути любленою, захищеною у цьому жорстокому й беззахисному світі, автор постає майстром психологічної прози.
-
Відомі історії нашої держави. 1781-1914 роки: 2-ге вид.
Московська війна на знищення цивілізацій «Україна» і «Європа» триває четверте століття поспіль. Книга, яку ви тримаєте в руках, я написав багато років тому, насамперед, для себе самого. Аби спробувати зрозуміти обставини народження та життя держави, країни, рідного міста, народу, соціальної верстви, родини, в яких виростав та розвивався, релігійної (і не тільки) спільноти, до яких приєднався з доброї волі при здоровому глузді та твердій пам’яті.
В результаті вийшов такий собі підручник, який попри всі мої наміри таки дає загальне уявлення про вселенський характер нашого народу та неосяжний об’єм культурного насліддя, залишений нам у спадок всіма поколіннями наших предків — всіх національностей та віросповідань. Цей спадок і творить поняття «Україна» — синтетичного простору, на якому зійшлись найбільші світові цивілізації. І саме цей простір в смертельному двобої захищають Збройні сили і народ моєї Отчини.
Видавництво “Богдан”
Обране
