Це розповідь жінки, яка народилася на початку 20-го століття і прожила в одному селі майже 80 років. Яскраву, колоритну, збагачену оповідками, приказками, співанками розповідь, переживаєш разом з нею, її родиною, її сусідами, людьми, які з тих чи інших причин з'явились в її житті
«Читаю Степана Пушика – "Страж-гора". Повість з магнітофона, але яка річ! Справді народна. Справді мистецьке дослідження народної психології. Розум, дотепність, глибина і розкутість. Оце те, що треба сьогодні нашій залітературеній літературі... Читаю Степана Пушика, розповідь старої гуцулки. Яка мова! Злитки золоті...»