Література із розділу Історія (Культура і суспільство)
-
-
-
Щоденник військового лікаря
Мамалуй А.А.
Віктор Чернієнко народився 1987 року на Вінниччині у родині вчителів. Після університету М. І. Пирогова, здобувши спеціальність лікаря, за власним бажанням подався до лав Збройних сил України й вступив до Української військово-медичної академії Києва за фахом «хірургія». По закінченні навчання за покликом серця у 2014 році пішов на війну на сході України, щоб боронити свою країну від агресора. Волею долі опинився у пеклі страшних боїв під Іловайськом. Нині працює лікарем-онкохірургом у Києві. У видавництві «Фоліо» 2018 року вийшла друком книга В. Чернієнка «Боже, бережи Україну!».
«Щоденник військового лікаря» — книга автобіографічна, це записки молодого хірурга про війну, а точніше — про страшні події Іловайського котла 2014 року, який став найбільшою трагедією української армії в ході війни на Донбасі.
Це книга про простих українських хлопців, які опинилися на війні, про їхню мужність, неймовірний героїзм та людяність при захисті своєї Батьківщини.
Присвячується усім тим, хто захищав і нині захищає Україну...
-
Перспективи Української Революції
Бандера С.
«Перспективи Української Революції» - це зібрання статей Степана Бендери, що вийшло друком у Мюнхені 1978 року.
На відміну від інших репринтів, у цій книжці додано передмову Олександра Сича, глосарій рідковживаних, малозрозумілих і діалектних слів, іменний і географічний покажчики. Також за допомогою QR-кодів читач зможе потрапити в онлайн-медіатеку, де зібрано оцифровані видання середини минулого сторіччя, у яких публікувався автор. А ще там можна побачити десятки зображень, пов'язаних із життям Степана Бандери та діяльністю ОУН, і навіть почути живу мову Провідника.
-
Формування польського збройного підпілля в час укр. нац. відродження. 1939-1942
Середницький Я.А.
Генерали, офіцери й жовніри Війська Польського зазнали поразки у Вересневій кампанії 1939 року, незважаючи на героїчний опір німецьким і совєць-ким агресорам та виняткову самопожертву. Вони не визнали себе переможеними і продовжили боротьбу.
Повний героїзму польських військовиків і політиків період формування збройного підпілля для боротьби з німецькими і совєцькими окупантами тривав до початку 1942 року. Зокрема, до створення Армії Крайової та Армії Андерса.
Але це був також і час українського національного відродження на східних територіях Польщі, що відійшли до неї в 1919-1920 роках.
-
Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука
Понипаляк А.
Є люди-епохи, а є люди — кілька епох. Такою особистістю був останній командир УПА Василь Кук. Він народився до Першої світової війни, пережив лихоліття Другої світової, розквіт і згортання діяльності УПА, потрапив у радянський полон і разом з Україною отримав омріяну свободу в 1991-му.
Як сімейна скрута вплинула на його погляди? Коли він загорівся ідеєю збройної боротьби? Як пережив смерть братів Ілька й Іларія, яких стратила польська влада? Як вибудовував мережу ОУН у Дніпропетровську й перебував у підпіллі на Волині й Галичині? Як продовжував тиху боротьбу в 1970-1980 роках й отримав «друге дихання» після незалежності?
На всі ці питання відповідає історикиня Аліна Понипаляк, яка на сьогодні найґрунтовніше дослідила життя й діяльність Василя Кука. Роки, проведені в архівах, спілкування з рідними й людьми, які особисто знали командира, відвідування місць, де жив і творив Василь Кук, — усе це допомогло показати, яким був Кук та як він боровся за українську незалежність.
-
-
-
Миру- мир.Книга Застою. 1965-1976
Литовченки Т. і О.
«Застій» одні згадують як період спокою, «золоту» добу розвиненого соціалізму, інші — як лихоліття, яке «глушили оковитою». У цей період масово пішло з життя покоління, яке на власному досвіді пам'ятало революційні події 1917 року, трансформацію Російської імперії в СРСР і катастрофу Першої Української Республіки. Відповідно, героїку революції змінив всеохопний культ Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Разом з тим представники молодого радянського покоління з різних причин і кожен по-своєму відчували: далеко не все гаразд зі звичною всім дійсністю! Але розбиратися з негараздами потрібно вкрай обережно, щоб не наразитися на всесильний КДБ... Щоб не розділити сумну долю «шістдесятників», яких «виправляли» вже не тільки в таборах, але і в психіатричних лікарнях. Щоб не бути розтоптаним, як паростки «Празької весни». Хто міг — той намагався втекти за кордон. Решта ж призвичаювалася до нових умов...
-
-
-
/catalog/3636/