В Україні вже вісім років ішла війна, а прикордонний Чернігів не був до неї готовий. І я не була готова. Тільки нарешті зустріла свою пару — Олександра — і він став на захист міста. У блокаду життя стало крихким від ворожої зброї, браку бомбосховищ, води, їжі, тепла, зв'язку, енергії, пального, інформації, здоров'я, розуміння, як уберегти близьких, організувати побут, бути корисним... Постійна потреба вирішувати, діяти, загострювати відчуття й вимикати почуття. Постійні питання — з ким і в чому об'єднуватися, виїжджати чи лишатися, що є, а чого вже нема... як вистояти і врятувати.
Чернігів — одна з перших наших перемог у 2022-му році, здобута завдяки особистому вибору військових, тероборонівців, волонтерів, медиків, комунальників — кожного — перед лицем ворога, який втрачає людську подобу. Про це моя розповідь словами і малюнками.