Тільки той, хто справді має близькі стосунки з Богом, може дозволити собі іронічно ставитися до себе, своїх переживань, а також навколишнього світу. Найяскравішими представниками серед святих XX сторіччя, яким було притаманне велике почуття гумору, були Іван XXIII та Іван Павло II.
У цій книзі описано, як ці святі папи уміли поглянути на все з цілком іншої перспективи, будучи присутніми в цьому світі й одночасно повністю зануреними в Бога. їх єднав великий душпастирський досвід, приязне ставлення до людей з відмінними поглядами. Також вони найбільше у своєму житті прагнули міжрелігійного діялогу, позбавленого ненависти і конфліктів.
Прочитавши книгу на одному подиху, читачі зможуть гти-боко усвідомити, чому Іван XXIII привідчинив двері Ватикану, а Іван Павло II відчинив їх навстіж, а також переконатися у тому, що християнською відповіддю на важкі часи повинно бути почуття гумору, яке може допомогти звільнитися від поширеної одержимости своєю досконалістю і непомильністю.