У середині 1950-х років ліквідовано останні ланки збройного підпілля на Західній Україні. Здавалося, комуністичний тоталітарний режим отримав остаточну перемогу, а український визвольний рух знищено. Але боротьба, набувши нових форм, знову продовжилася по всій Україні. Виклик усемогутній системі кинули завзяті одинаки, потужній репресивній машині протистояла невловима для неї «організація без організації». Люди повставали, захищаючи свою людську та національну гідність. На зміну збройним діям прийшли ненасильницький опір, акції на захист своєї культури та Церкви, самвидав, правозахисна діяльність.
Про трансформацію визвольного руху другої половини XX століття, його ідейну еволюцію від вимог культурницького характеру до політичних цілей, діяльність окремих осіб та об'єднань, що становили основу українського опору 1950—1980-х років, розповідає один із його активних учасників. Іван Гель на сторінках цієї книги наводить безліч невідомих фактів про рух опору та боротьбу з ним репресивної системи, подає біографії учасників. Усе це відновлено завдяки ретельній праці історика з архівними документами та свідченнями очевидців.
Книга, підготовлена до друку істориком Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Іриною Єзерською уже після смерті Івана Геля, є своєрідним пам'ятником як автору, так і цілому поколінню тих, хто відважилися на виклик системі і перед чиєю гідністю вона врешті впала.
Фото з архіву Центру досліджень визвольного руху, збірки Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького», приватних колекцій Василя Овсієнка та Вахтанга Кіпіані.
Видавництво “Богдан”
Обране
