Література із розділу Проза (Вітчизняна література)
-
Народний Малахій. Листи (Рідне)
Куліш М.Г.
Микола Куліш (1892–1937) літературній діяльності присвятив майже все своє життя — 30 років із 45. Він писав навіть тоді, коли був в ув’язненні на Соловках. Свою хресну дорогу він пройшов разом із багатьма іншими українськими митцями Розстріляного Відродження. Його розстріляли 3 листопада 1937 року в Сандармоху.
«Народний Малахій» — утопічна історія «висококультурного» сільського листоноші Малахія Стаканчика. Малахій, що перекладається як «посланець Божий», прагне зруйнувати бездуховне існування людства. Живучи в постреволюційний час, він уявив себе обраним світу цього, а за мету взяв негайне реформування суспільства.
Прем’єра п’єси відбулася 1927 року, коли її поставив український режисер Лесь Курбас. Радянське керівництво змушувало переробляти спектакль, бо розуміло, до чого може призвести революційно налаштоване населення. А 1929 року заборонило п’єсу остаточно. Після цього «Народного Малахія» бачили тільки на спектаклях українських діаспор.
-
Отаман Зелений: роман (Рідне)
Поліщук К.
Клим Поліщук (1891 – 1937) – письменник з покоління Розстріляного відродження. Непересічний талант і трагічна доля: життя обірвала куля ката в урочищі Сандармох, ім’я впродовж десятиліть не згадувалося навіть в антологіях. Сучасні дослідники творчості Клима Поліщука називають його прозу високою, а ще – правдивою, зазначаючи, що її автор у часи визвольних змагань 1917-1921 років пройшов всю країну з записником і передав художній образ, розбурханої революцією і війною, української землі. Такого не зробив ніхто. Також уперше в українській літературі письменник змальовує у романі «Отаман Зелений» складну й неоднозначну постать Данила Терпила. Радянські історики відводили йому роль підлого контрреволюціонера, який командував «зграєю бандитів», нинішні науковці, оперуючи фактами, кажуть інше – щирий патріот і керівник великої повстанської армії. Який герой у Клима Поліщука?
-
Романи Куліша (Рідне)
Домонтович В.
Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога В. Петрова (1894—1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і… радянським розвідником. Життя Домонтовича приховує чимало таємниць і могло б стати блискучим сюжетом біографічного роману. Тим цікавіше читати його твори, що захоплюють перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази.
Цей твір належить до жанру романтизованої біографії, який започаткував в українській модерновій прозі В. Домонтович. Багато чого, описаного на сторінках книжки, насправді відбувалося не в реальному житті, а у фантазіях людей, які активно листувалися. Але навіть вигадані, ці ідеалістичні історії привертають увагу читачів.
-
Ротонда душогубців: повість (Рідне)
Осьмачка Т.С.
Тодось Осьмачка (1895—1962) — видатний український письменник, поет, перекладач, представник покоління «Розстріляного відродження», людина трагічної долі. Йому судилося пережити арешти, ув'язнення в Бутирці, жахіття психіатричної лікарні, реалії емігрантського життя, виснажливу хворобу й вічний страх переслідування.
У повісті «Ротонда душогубців», пройнятій болем і тривогою автора за свій народ, Тодось Осьмачка висвітлює трагічні події історії України 1920—1930-х років, які потім виллються в Голодомор. Це страшна реальність, де знищували село, де ДПУ, НКВС та інші «служби» сталінської кліки розпинали Україну в період примусової колективізації, терору, безпідставних арештів та політичних обвинувачень.
-
Сільська трилогія. Автобіографія (Рідне)
Куліш М.Г.
Микола Куліш (1892–1937) літературній діяльності присвятив майже все своє життя — 30 років із 45. Він писав навіть тоді, коли був на Соловках, в ув’язненні. Свою хресну дорогу він пройшов разом із багатьма іншими українськими митцями Розстріляного Відродження. Його розстріляли 3 листопада 1937 року в Сандармоху.
П’єси «97», «Комуна в степах» і «Прощай, село» становлять своєрідну трилогію про українське село 1920–1930 років.
Драма «97» — за кількістю загиблих від голоду в одному тільки українському селі — була написана 1924 року. Автор надіслав п’єсу до Харківського театру ім. І. Франка, де її було вирішено ставити, але зі значним цензуруванням, зокрема, без згадки про справжній голод в Україні. І навіть у такому вигляді вона мала шалений успіх…
До збірки також увійшла п’єса «Отак загинув Гуска», автобіографія письменника й уривки «Із записника».
-
Цвінгер (Великий роман)
Костюкович О.
Герой роману «Цвінгер» Віктор Зіман «хворіє» пам’яттю. Він не може вирватися з-під влади минулого. Історія його дідуся, який розшукав заховані нацистами скарби Дрезденської галереї, дістала екстремальне продовження під час Франкфуртського книжкового ярмарку 2005 року. У вирі подій, що захопили Віктора, діють і українські гастарбайтери в нинішній Європі, і агенти КДБ брежнєвської епохи, і журналісти «вільних голосів», які вели свої передачі в часи холодної війни й розрядки, і російські мафіозі, що колонізують світовий простір.
«Цвінгер» багатогранний: це і кримінальний трилер, і драматична панорама ХХ століття, і професійний репортаж (книжкова індустрія зображена «зсередини» й зі знанням справи), і частково автобіографія — події засновані на сімейній історії автора, ретельно відтвореній за архівними матеріалами.
-
Рятуючи Єву. Роман
Єва Шелест - вагітна мешканка Бучі, котрій вдалося врятуватися після того, як окупантів вигнали з міста. Жінка вижила. Однак вціліти фізично ще не означає вижити душевно. Апатія, агресія, ознаки психічного розладу - ось що чекає на тих, хто перебуває у посттравматичному стресовому розладі. Як подолати біль, перейти горе, чи є життя після подій у Бучі тощо -питання, порушені в сюжетній лінії.
-
Син землі: роман (Скарби)
Турянський О.
Роман "Син землі" — останній твір майстра емоційно насиченої прози Осипа Туринського (1880— 1933). Письменник по-своєму інтерпретує вічну тему кохання, створивши красиву казку про чисту й високу любов, що окрилює та просвітлює душу. Через романтичну сюжетну лінію твору, пов'язану зі стосунками сина галицького селянина, гімназиста Івана Куценка та онуки місцевого графа Олени Веронської, письменник утверджує думку про необхідність духовного зцілення любов'ю, первинною чистотою та про моральне вдосконалення людини.
-
Собор: роман (Перлини української класики)
Гончар О.
Події роману «Собор» розгортаються у середині XX сторіччя у селищі Зачіплянка. Серце Зачіплянки — давній собор, який був зведений ще запорізькими козаками і відтоді став мовчазним свідком зміни епох і владарів. Собор обертали на склад зброї, на сховище для комбікорму... Колись величний, а тепер — обшарпаний та вицвілий, він чекає на нову долю. Місцеві горе-керівники жадають знести собор і побудувати на його місці «кафе для трудящих». На захист собору стають студент Микола і дівчина Єлька, у серцях яких ще живуть справжні почуття та щирі мрії...
-
Конотопська відьма: збірка (Перлини української класики)
Квітка-Основ’яненко Г.
Смутний і невеселий сидів сотник Микита Забрьоха. Ще б пак: отримати гарбуза від дівчини, до якої так довго залицявся. Усе в ній чудове: і вродлива, і працьовита, і чесна хорунжівна Олена. От тільки сотника не любить. Та ще й має молодого гарного нареченого. Хитрий Забрьоха звертається до конотопської відьми Явдохи Зубихи. Вона має допомогти йому причарувати Олену. Втім, відьми — норовливий народ: роблять не так, як їх просять, а так, як їм заманеться...
Також до видання увійшли п'єси «Сватання на Гончарівці», «Шель-менко-денщик», повість «Маруся».
-
Галя без голови: роман
Дашвар Л.
Благими намірами вимощений шлях до пекла. Галя сповна відчула сеі цього вислову. її життя перевернулося лише через те, що вона прагнула ді помогти іншій людині. Дівчина втратила все: роботу, чоловіка, друзів, ві| в людей. Та що, як усе найбільш значуще і неймовірне відбувається з на* саме тоді, коли ми намагаємося видряпатися з пекла? Це непросто, бо люді на по-справжньому втрачає голову лише віддвох речей: від страху і відкохаї ня. Однак що робити, коли тебе одночасно накривають і страх, і кохання:
-
Сто тисяч. Вибрані твори (Перлини української класики)
Карпенко-Карий І К
Надмірна жага до грошей завжди обертається бідою. Про це не з чуток знає Герасим Никодимович Калитка («Сто тисяч»). Коли гроші стають важливішими за честь і затьмарюють здоровий глузд, людина здатна піти на злочин, як це зробив Терентій Пузир («Хазяїн»). Та буває так, що злочин можна назвати подвигом, і навпаки («Сава Чалий»). І тоді залишається тільки шукати правду, яку давно заступила брехня («Мартин Боруля»).
Найкращі драматичні твори великого класика в одній збірці!
/catalog/3488/
Видавництво “Богдан”
Обране
