Література із розділу Проза (Вітчизняна література)
-
Лабіринти американського постмодернізму. Перший том
Нестелєєв М.
У першому томі «Лабіринтів» описано творчі та біографічні маршрути американської прози 1950-2010-х років. Автор пропо нує пройти складними й заплутаними шляхами літературного постмодернізму США разом з Бартелмі, Делілло та Пінчоном, а також прожити постмодерні покоління з хіпстерами, бітниками, хіпі й кіберпанками. Видання розраховане на широке коло небайдужих до проблем сучасної художньої творчості й теорії літератури.
-
Ангели в намистах
Лотоцька О.
Персонажі оповідань Олени Лотоцької — здебільшого не якісь високочолі інтелектуали чи виняткові герої. Це звичайні люди, яких щодня можна перестріти на вулиці. Сусіди, знайомі, колеги по роботі, сучасники й ті, хто були ними ще вчора, позавчора. Проте не такі вони вже й звичайні, адже кожен персонаж — це представник свого часу, певний типаж, узагальнений образ, за яким можна проглянути й упізнати цілу епоху. Мікросвіт і макросвіт. Розум і душа. Велике, яке хоч і бачиться з відстані, але починається з малого — з кожного героя й героїні цих оповідань. Якщо ви досі не знайшли себе, можна пошукати ще й у цій книжці.
-
За зачиненими двирима
Євтушенко В
Так наївно ми вважаємо, що знаємо усе про людей, які нас оточують... Але, які ж вони насправді?
Замовника ескорт-послуги вбивають у готельному номері. Але крім жертви в приміщенні знаходилося ще троє осіб, які спали під час скоєння злочину. За розслідування вбивства береться детектив Роберт Кеснер із вимушеною напарницею — повією Леєю.
Чи вдасться їм розплутати клубок людської брехні, щоб дізнатися, як убивця залишився непоміченим, і хто ж насправді є антигероєм цієї історії?
-
На білому коні. На коні вороному
Самчук У.
У творі «На білому коні» У. Самчук створив образ історичної батьківщини довоєнного періоду, «радянського життя». Автор розповідає про зустрічі з поетами Оленою Телігою, Олегом Ольжичем, Євгеном Маланюком, кінорежисером і скульптором Іваном Кавалерідзе, письменником Віктором Петровим (Домонтовичем), актрисою Тетяною Праховою, Степаном Скрипником (єпископом Мстиславом), отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем. «На коні вороному» — це щемливе, тужливе прощання автора з рідною землею, де його надії не справдилися, прощання назавжди.
-
-
Царівна
Кобилянська О.
Ольга Кобилянська (1863-1942) — українська письменниця-модерніст-ка, рання учасниця феміністичного руху на Буковині, близька подруга Лесі Українки. За майже пів століття написала десятки оповідань, новел, повістей, романів, що стали одними з найважливіших у ранньому модернізмі української літератури.
«Царівна» є, вочевидь, піком творчості Ольги Кобилянської. Повість про емансиповану жінку, що пише, мріє про літературну кар'єру та бореться за свої права. Багатий на сенси текст, який захопив Лесю Українку тонким психологізмом і роздратував Івана Франка надміром «чулості».
Це видання починає серію «Своя класика» від видавництва Pabulum. Це колекція найбільш важливих текстів, які перезавантажать ваше уявлення про нашу культуру. Книги, які стали явищами в українській літературі та вплинули на її розвиток. У сильній країні важливо читати і знати «свою класику».
-
Як писали класики: поради перевірені часом
Семків Р.
У книзі, котру Ви бачите, зібрані практичні поради класиків – як писати і досягти успіху. Уявіть, підходить до вас Агата Крісті і розповідає, як їй пишеться. Або Умберто Еко радить, яким має бути хороший текст. А потім і Рей Бредбері, і Мілан Кундера, і Маріо Варґас Льйоса з Куртом Воннеґутом… І всі радо діляться досвідом та літературною майстерністю.
-
-
Гірчичне зерно
Франко І.Я.
Більшість оповідань та новел із цієї книжки не належать до хрестоматійних, а дарма. Адже мова в них – про становлення особистості, виростання людини, що бере перші уроки життя, чесно й болісно їх засвоює, вчиться боротись, кохати, прощати і далі вчитися... Усі твори читаються цікаво, напружено й неймовірно зворушують, поготів, коли читаєш їх разом, як єдиний великий Твір... Отаким був Франко «ізсередини». Ви відчуєте це самі.
-
Кров - свята. Історична трилогія
Шовкошитний В.
Епопея-трилогія знаного українського письменника й державника Володимира Шовкошитного «Кров — свята» неначе скидає з нашої історії шкаралущу ворожих міфів і являє читачеві храм української державності вже без риштувань. А заодно і вказує шлях очищення колективної пам'яті через її звільнення від намулу малоросійства й меншовартості, через прищеплення українському суспільству гену гідності й самоповаги та психології переможців. Це наш український аналог «Війни і миру» чи «Тихого Дону». Дуже український. І дуже європейський. Автор ніби застерігає нас з вами, європейців: якщо течія Гольфстриму уповільниться — на нашу Європу чекають люті морози, а весь світ ніколи вже не буде таким затишним для життя.
Скільки б не з'являлося цікаво-доказових історичних досліджень, зрушення у колективній пам'яті здатна спричинити лише уґрунтована на мітології белетристика. Для такого зрушення замало кількох вершинних творів, а тим більше відверто попсової пригодницької писанини на задану тему. Аби переламати спресовану десятиліттями ситуацію брехні чи напівправди в умовах браку часу на їхнє масове осмислення повинен з'явитися твір, котрий замикає увесь ланцюг поодиноких фактів у структуру цілого феномену. Саме таким виглядає історична епопея Володимира Шовкошитного, трилогія «Кров — свята».
-
-
Ключі Марії: роман (Великий роман)
Винничук Ю.П.
Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розго таються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 ро описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світо у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Ол і головне - куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? І це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучас української літератури останніх років.
/catalog/3488/
Видавництво “Богдан”
Обране
