Дімаров А.А. - книги і біографія
Книги автора
-
new
І будуть люди. Ч. 6 (мг)
У завершальній частині роману Анатолія Дімарова «Біль і гнів» німці продовжують хазяйнувати на українській землі. Дії партизанів призводять до каральної експедиції нацистів на Тарасівку, яка гине у вогні. Лише небагатьом вдається вціліти, на прикладі Ганни Приходько автор показує, що війну перемагає саме народне життя.
-
new
І будуть люди. Ч. 5 (мг)
У продовженні роману «Біль і гнів» Анатолій Дімаров зображує будні жителів полтавського села Тарасівка в часи воєнного лихоліття. Вчителька Тетяна Світлична змушена ходити по хатах односельців і робити перепис худоби за наказом німців. Як виживатимуть тарасівці, на чий бік стануть? Автор свідомо уникає прямих характеристик героїв. За них говорять їхні вчинки, думки, прагнення.
-
new
І будуть люди. Ч. 4 (мг)
У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі розпочату в романі «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Савелій Хоменко — людина з важкою життєвою історією. Після лікування він повертається в рідне село, одружується, працює листоношею, але не встигає насолодитися мирним життям.
-
І будуть люди. Ч.3 (мг)
Події третьої частини роману-епопеї Анатолія Дімарова (1922-2014) «І будуть люди» розгортаються в період колективізації. Індивідуальні господарства повинні здавати зерно державі. За непокору або шкідництво — тюрма. Оксена Івасюту розкуркулюють. Червона держава не шкодує і своїх — комуністу Федору Світличному треба зректися дружини і свого минулого. Нова влада хоче створити нових людей і запроваджує школи для неписьменних дорослих. Тетяна Світлична отримує роботу в школі. Після знищення куркулів беруться за середняків. Комуніст Григорій Гінзбург починає сумніватися у методах побудови нової держави і пише листа тов. Сталіну. Процес вже не зупинити, голод приходить в українське село.
-
І будуть люди. Ч.2 (мг)
У другій частині роману-епопеї Анатолія Дімарова (1922—2014) «І будуть люди» події розгортаються в період НЕПу. Мало що змінилося на хуторі Іваськах, здається, все йде як з діда-прадіда заведено. Але в селі нові люди, нові порядки. Керує всім комуністична партія в особі Григорія Гінзбурга, голова сільради свій – Василь Ганжа. Ламають старий світ, щоб збудувати новий. Скасовують релігію, в домі священника облаштовують школу. Індивідуальних землевласників, як Івасюта, вважають тепер не вправними господарями, а куркулями і класовими ворогами. Тетяні все важче терпіти осоружного чоловіка, попри народження первістка. Після загибелі сестри вона вирішує повернутися у батьківський дім.
-
І будуть люди. Ч.1 (мг)
Роман-епопея Анатолія Дімарова (1922—2014) «І будуть люди» ґрунтується на історичних подіях, що мали місце на українських землях у перші десятиліття XX століття. У першій частині роману життя головних героїв відбувається на тлі драматичного руйнування старих усталених норм дореволюційного життя. Старосвітська сім’я священника Світличного, його діти Тетяна і Федір, заможні селяни Івасюти, непокірні Гайдуки виживають в новій суворій дійсності кожен по-своєму. Працьовитий та ощадливий господар Оксен Івасюта тепер експлуататор і класовий ворог, Тетяна — дружина куркуля, а її брат Федір — «червоний», представник нової влади.
-
Хуторські історії. Божа кара. Пригоди Ледащика
Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). Автор творів про голодомор 1932—1933 років та масові репресії в Україні. Ця книжка вміщує найяскравіші твори класика з доробку останніх років, в яких автор об’єктивно переказує події життя, вчинки або навіть жести героїв. Твори для дітей, як-от «Пригоди Ледащика», «Про хлопчика, який не хотів їсти», щирі й реальні. Оповідання «Для чого людині серце» — про дерев’яних чоловічків без сердець, позбавлених будь-яких емоцій. Отримавши серце, байдужий до всього чоловічок навіть жертвує власним життям задля порятунку хлопчика, який замерзає в лісі. Автор наголошує, що лише серце вирізняє Людину від дерев’яного чоловічка, лише серце — справжнє багатство людської душі.
-
Єврейські історії. Сповідь стукача
«Єврейські історії. Сповідь стукача» — серія повістей, у яких порушено морально-етичні проблеми життя українців за радянських часів. Колоритна, жива мова та цікавий сюжет занурюють у світ щоденних турбот героїв, які вміють обстоювати особисті життєві переконання.
Ключова тема творів «Діти. Південна Одіссея», «Пам’ять», «Симон-різник» — переслідування і знищення євреїв у роки Другої світової війни. В основі повісті «Південна Одіссея» — історія порятунку двох дітей, котрі з мамою й бабусею у червні 1941 року втікають із Одеси. У вагоні для перевезення худоби родина залишає місто, на підступах до якого вже стоять німці.
-
На коні й під конем: повісті
Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932—1933 років, воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, командував партизанським загоном, отримав поранення. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився у творах письменника, зокрема й у захоплюючих книжках для дітей.
В автобіографічних творах «На коні й під конем» і «Блакитна дитина» розповідається про дітлахів передвоєнних років. Ось уже кілька поколінь читачів радіють і сумують, ростуть і дорослішають разом із головним героєм Толиком. І якщо на перших сторінках книжки вони знайомляться із звичайним маленьким хлопчиком, в міру слухняним, в міру бешкетним, то розлучаються вже з солдатом, який за один день зрозумів, що таке війна, людське життя і смерть. Ця правдива і неймовірно лірична історія, часом весела, часом сумна, безперечно, буде цікава кожному читачеві, спонукаючи до осмислення життя.
До видання також включено науково-фантастичні повісті «Друга планета» та «Три грані часу».
-
Ідол. Його сім’я: романи
«Я брався за теми, офіційно майже заборонені, бо ж усі писали на виробничу тематику, а я — про сім'ю й виховання дітей», — згадував Анатолій Дімаров. Його роман «Ідол» (1961) зворушує й змушує замислитися над складними питаннями. До яких непередбачуваних наслідків, як для самої жінки, так і для її дитини, може призвести сліпе материнське почуття, надмірна опіка над дитиною? Чому діти-ідоли, які змалку отримували «все найкраще», часом виростають черствими, грубими, себелюбними, жорстокими і зрадливими? Чи знайдуть герої роману «Його сім'я» (1956) шляхи зближення, коли вгасає подружня любов, зростає невдоволення одне одним, коли щоденні сварки, взаємні звинувачення й образи ведуть до розпаду сім'ї? Нагальні загальнолюдські проблеми порушує Анатолій Дімаров у своїх сімейних романах, котрі й сьогодні викликають неабиякий інтерес читачів.
-
Сільські історії
У збірці «Сільські історії» ідеться про життя та долі людей двох сіл на Полтавщині: Рогозівки під час Другої світової війни та Малого Тікача в повоєнні роки. її було засновано збіркою оповідань «Зінське щеня», що народжувалися на полтавському хуторі. Мешканці цих сіл «поріднилися» з більшістю людських достоїнств і вад, зігріваючи та караючи ними не лише сусідів, а й самих себе.
Більшість героїв — люди вікові, їм довелося дивитися в очі найстрашнішої насильницької смерті, яка в роки війни сліпо косила всіх підряд, а біля них кружляла найдовше.
Автор не робить своїх героїв ідеальними — це звичайні люди зі своїми перевагами та недоліками: працьовиті й добрі, ледачі й злі, гострі на слово й мовчазні, старі й молоді, зі своєю вдачею та долею.
-
Містечкові історії
«Містечкові історії» — це серія невеличких повістей, в яких автор висуває низку морально-етичних проблем життя українського суспільства за радянських часів. Чудова мова, цікаві герої та сюжет. З Дімаровим поринаєш у світ українських містечок, починаєш розуміти людей довкола. Автор не робить своїх героїв ідеальними — вони такі, якими є звичайні люди зі своїми перевагами й недоліками. Героям повістей «Варя Юхимівна», «Пошук», «Реквієм по матері», «Пам'ять» притаманна висока громадська активність, готовність прийти на допомогу, вміння обстоювати свої життєві переконання. Інші дійові особи: Панас Юхимович — «Гапочка», Загурко — «Листи з небуття», Кобзик — «Нечиста сила» — люди безпринципні й нестійкі. Пішовши на компроміс із власною совістю, вони самоізолювалися, збайдужіли до всього, крім свого добробуту. У кожного з таких персонажів наголошено певну рису в характері, яка і є домінантною.
-
-
Прожити й розповісти
Борхес (1899—1986) — майстер короткої форми, у своїх фантастичних оповіданнях, новелах і притчах спирається на уяву. Його твори часто мають несподіваний початок. У них всесвіт гармонійний та філософський, який тонко описаний у фантазіях.
До видання увійшли прозові твори зі збірок «Вигадані історії», «Книга піску», «Пам'ять Шекспіра». В оповіданнях митець розкриває парадокс людського буття в загадковому та незрозумілому світі. На думку Борхеса, збірка «Книга піску», написана в його останні дні, — найкраща книга.
«Пам'ять Шекспіра» є продовженням мотивів, які є в «Книзі піску». За допомогою символів і метафор описує простір, час, смерть, самотність.
-
Міські історії.
Анатолій Дімаров (1922-2014) написав «Міські історії» у роки своєї творчої зрілості. Проте не тільки досвідченість автора сприяла тому, що вони посіли незаперечне місце серед знакових творів його чималенького доробку й набули неабиякої популярності в читачів. У часи несвободи й «грому перемог» соцре-алізму ці оповіді привертали увагу насамперед незвичною тематикою — родинні стосунки, страждання й радощі героїв. Не надумані, не штучні. Адже, за словами письменника, він в архіви не ходив, очевидців не шукав. Те, що зворушувало в житті, те й описував. І робив це завжди з неабиякою майстерністю, бо володів особливим даром бачити душу людини, розуміти тих, хто жив непомітно для інших, наче скрадаючись і водночас переживаючи значні потрясіння, потерпаючи від несправедливості, щиро радіючи несподіваним подарункам долі. Ці непрості історії спонукають до роздумів: автор, зазвичай психологічно тонко змалювавши ситуацію, усувається від оцінювальних суджень.
-
Біль і гнів: роман: у двох кн. Кн. 2.
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година — воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували — скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
-
Біль і гнів: роман: у двох кн. Кн. 1.
У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. їм здавалося, що минулося найстрашніше — примусова колективізація, голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година — воєнне лихоліття, а на зміну одним нелюдським порядкам прийшли не менш жорстокі. Як вестиметься тарасівцям, на чий бік стануть? Автор, як і зазвичай, не береться виписувати якусь громадянську позицію, свідомо уникає прямих характеристик героїв. За них говорять їхні вчинки, думки, прагнення. «Я писав про життя. І все», наголошував Анатолій Дімаров. А висновки має робити сам читач. «Біль і гнів» не уникнув цензорської руки, безжальних скорочень. Та навіть в урізаному варіанті був відзначений Шевченківською премією. Видавництво «Фоліо» перевидає роман, який автор повністю відновив.
-
На коні й під конем. Блакитна дитина. (Шкільна б-ка укр. та світ. літ-ри)
Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932—1933 років, воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, командував партизанським загоном, отримав поранення. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився у творах письменника, зокрема й у захоплюючих книжках для дітей.
В автобіографічних творах «На коні й під конем» і «Блакитна дитина» розповідається про дітлахів передвоєнних років. Ось уже кілька поколінь читачів радіють і сумують, ростуть і дорослішають разом із головним героєм Толиком. І якщо на перших сторінках книжки вони знайомляться із звичайним маленьким хлопчиком, в міру слухняним, в міру бешкетним, то розлучаються вже з солдатом, який за один день зрозумів, що таке війна, людське життя і смерть. Ця правдива і неймовірно лірична історія, часом весела, часом сумна, безперечно, буде цікава кожному читачеві, спонукаючи до осмислення життя.
-
Прожити й розповісти: повість
Тетяна любить свого чоловіка, але підозрює, що його думки крутяться в якійсь іншій «сонячній системі». Вона намагається змінити ситуацію. З чого почати? «Починай із себе», — радить їй її студентська подруга Уляна.
«Я і мій Дон Жуан », як м' яке морозиво: швидко тане, не переобтяжує шлунок і зазвичай хочеться ще. Навіть «неласунчикам ». І гарний настрій не забариться.
Роман пересипаний курйозами, комічними ситуаціями та життєвими парадоксами, що несподівано падають на голови героїв.
-
Друга планета: Фантастичні повісті(Нестайко)
Фантастична книга відомого українського письменника про дітей двадцять п'ятого століття. Прагнучи пригод, школярі потрапляють у безмежжя минулого і майбутнього, на них чекають неймовірні випробування й несподівані небезпеки. Уже кілька поколінь юних читачів захоплюються пригодницькими подіями, змальованими в повістях «Друга планета» і «Три грані часу».
Для молодшого і середнього і шкільного віку.
Видавництво “Богдан”
Обране
