Муракамі Х. - книги і біографія
Книги автора
-
new
Піно
Чи можуть роботи мати душу?..
PINO — перший у світі штучний інтелект, який досягнув сингулярності, тобто перевершив людський інтелект. Ним оснащено партію роботів «Піно», створених для того, щоб допомагати людям і полегшувати їхні життя. Здавалося би, буденність. Чи ні?
Один із таких роботів працює у фармацевтичній лабораторії — доглядає піддослідних тварин, ставить над ними експерименти… й за потреби позбувається. Цей Піно нічим не відрізняється від інших — увічливий, доброзичливий, ретельний, хірургічно точний… допоки не отримує наказ ліквідувати лабораторію разом з усіма тваринами в ній — і самознищитися.
Ніхто не знає, який збій стався в його програмі того дня, але Піно вирішує діяти…
-
Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі: роман
Харукі Муракамі - найвідоміший сучасний японський письменник. Його твори видано мільйонними накладами у 50 країнах світу. Сьогодні, відзначений великою кількістю літературних нагород, письменник входить до сотні найвпливовіших людей світу за версією журналу «Тіте». Роман «Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі» критики вважають одним з найкращих у його творчості. Продовження на новому творчому витку теми «Норвезького лісу», цей роман-«виховання» лише за перший місяць продажів у Японії розійшовся накладом у мільйон примірників і одразу став світовим бестселером.
Вони були натхненні та яскраві, що відбивалося навіть у їхніх іменах. Розумник Червоний, який надихав усіх на перемогу. Синій - капітан команди з регбі, що вчив не перейматися поразками. Сором'язлива піаністка Біла - красуня з обличчям японської ляльки. Чорна - іронічна комедіантка-інтелектуалка. І невиразної барви Цкуру. П'ятеро шкільних друзів - мов п'ять пальців однієї руки. Серед них головний герой почувався щасливим. Адже він мав мрію. Та одного дня без пояснення причин друзі викреслили Цкуру зі свого життя...
Шістнадцять років він будував залізничні станції для інших, бо на тій єдиній, у рідному місті, його більше*ніхто не чекав. Тепер він знайде колишніх друзів, аби нарешті загоїти рану, що досі болить, аби завершити свою прощу, заповнити порожнечу всередині, змести пісок з руїн дружби. Аби дізнатися, що ж трапилося шістнадцять років тому...