Реймонт В. - книги і біографія
Книги автора
-
new
Не впадай у відчай. Рік 1794. Книга 2
«Не впадай у відчай» («Nil Desperandum») – книга друга трилогії «Рік 1794» Владислава Реймонта продовжує епічну панораму боротьби польського народу за свободу та державність. Якщо в першій книзі події відбуваються головно в Гродні, то у другій географія розширюється: Варшава, Париж, околиці Кракова, де Тадеуш Костюшко очікує на слушний час для збройного виступу, Грабів – родовий маєток головного героя Севера Заремби, який і далі разом зі своїми однодумцями готується до боротьби з російськими окупантами. В оповіді фігурують десятки реальних історичних осіб, описано життя шляхетських родів, міщан і селян, змальовано колоритні постаті народного побуту. Всі вони втягнуті у вир великого національного руху.
Друга книга вирізняється динамічністю: сюжети переплітаються, давні конфлікти загострюються, а нові загрози згущують атмосферу, у якій кожен крок може стати вирішальним. У романі з особливою силою постає ідея моральної стійкості, яку висловлює латинський девіз Nil desperandum! – Не впадай у відчай!
-
Останній сейм Речі Посполитої
«Останній сейм Речі Посполитої» — перша книга історичної трилогії «Рік 1794» видатного польського письменника, лавреата Нобелівської премії Владислава Реймонта.
Події роману відбуваються під час засідання останнього сейму Речі Посполитої в Гродні у 1793 році, коли Польща була змушена ратифікувати трактати про другий поділ — між Росією і Пруссією.
Головний герой твору — поручник Север Заремба, колишній солдат, який після поразки в польсько-російській війні 1792 року та встановлення влади Тарговицької конфедерації подав у відставку. Він долучається до змовницької організації, що готує повстання проти російського впливу.
Події розгортаються на широкому історичному тлі — у книзі майстерно змальовано звичаї, політичну атмосферу та побут тієї доби. Через призму людських доль Реймонт відкриває драму епохи — великі історичні події постають не як абстракція, а як жива реальність. Перший том, «Останній сейм Речі Посполитої», занурює читача в атмосферу політичного напруження, внутрішніх суперечностей та зневіри напередодні Костюшківського повстання.
-
Мрійник
Владислав Реймонт — польський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1924 р. за роман «Селяни». Належав до кола неоромантиків «Молода Польща». Автор оповідань, повістей, романів, різноманітних тематично і жанрово. У творчості поєднано традиції критичного реалізму з елементами натуралізму і символізму. У кращих зразках прози «Зустріч», «Перед світанком», «Справедливо» домінує побутова тематика і картини з життя села. Романи «Комедіантка», «Бродіння» присвячені описам життя провінційного чиновництва, акторського середовища, переважає міська тематика. Автор роману «Вампір», історичної трилогії «1794 рік» про Польщу кінця XVIII століття і національно-визвольне повстання під керівництвом Тадеуша Костюшко. Реймонт болісно сприймав революційні події 1905 p., не схвалював революцію як спосіб змін у соціумі. Творчим відгуком на ці події став роман «Мрійник» 1910 р. тематично і за художньою манерою близький до «Комедіантки» та «Ферментів». Головний герой твору — касир на маленькій залізничній станції, який втікає у Париж, мріючи про надзвичайне кохання і відчуваючи тугу за омріяним недосяжним життям.
-
Попіл
Грація Деледда — італійська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури 1926 року «за поетичні твори, у яких із пластичною ясністю описується життя її рідного острова, а також за глибину підходу до людських проблем загалом».
Роман «Попіл» 1904 р. — один із найбільш неоднозначних і цікавих творів Грації Деледди. Це драматична історія взаємин самотньої жінки із власним сином, історія зречень і прощення, любові і ненависті, історія подолання соціальних стереотипів патріархального суспільства і смирення. В основі сюжету — доля молодого чоловіка, який крізь призму образ і любові до матері, через переживання дитячих травм, намагається знайти себе, водночас шукаючи відповіді на вічні питання. Роман «Попіл» — для читача, котрий прагне зрозуміти і знайти відповідь на питання, що рухає людиною, що важливо для відчуття щастя: любов, ненависть, всепрощення? Відповіді, як завжди, в тексті, у якому як «в попелі, часто жевріє вогник пізнання».