Гюго В. - книги і біографія
Книги автора
-
Людина, що сміється
«Людина, що сміється» Віктора Гюґо — класична художня література про трагедію людської долі, соціальну несправедливість і силу внутрішньої гідності. Роман поєднує драму, філософські роздуми та гостру критику суспільства. Це одна з найпроникливіших історій Гюґо, де особиста трагедія героя стає символом моральної потворності цілої епохи.
У дитинстві злочинці спотворили Гуїнпленове обличчя, вирізавши на ньому вічний усміх. Його вада викликає ажіотаж у натовпу, який не може побачити за цією жахливою рисою насправді благородне серце, спрагле любові й справедливості. Поруч із хлопцем — сліпа Дея, що відчуває в ньому не потвору, а душу.
Через історію Гуїнплена Гюґо доносить глибоку гнилизну суспільства, де сміх і сльози міняються місцями, а справжня потворність — не на обличчі, а в серцях тих, хто судить.
-
Собор Паризької Богоматері: Роман (кол. обкл) (БСЛ)
Основу роману-легенди «Собор Паризької Богоматері» складає незмінний для всього творчого шляху зрілого Гюго погляд на історичний процес як на велике протиборство споконвічних джерел —добра та зла, милосердя та жорстокості, почуття та розсуду. Сюжет створено уявою автора, проте напевно відомо, що для опису собору та Парижу XV століття, зображення звичаїв епохи Гюго вивчив багатий історичний матеріал, і навіть уїдливі дослідники середньовіччя не змогли знайти в сюжеті якихось серйозних історичних огріхів.
Головні діючі особи роману вигадані автором: циганка Есме-ральда, архідиякон Клод Фролло, дзвонар собору горбун Квазимодо (який вже давно перейшов у розряд літературних типажів). Але є в романі «персонаж», який об'єднує навколо себе всі діючі особи та збирає докупи практично усі основні сюжетні лінії. Ім'я цього персонажу винесено у назву твору Гюго. Ім'я це — Собор Паризької Богоматері.
-
-
Знедолені: роман (зол. обкл.) (БСЛ)
...1815 рік. Колишній каторжник Жан Вальжан після 19-річного ув'язнення виходить на волю. Його переповнює злість до всього світу, у нього не залишилося нічого святого, він не вірить нікому і нічому. Однак усе міняє зустріч з католицьким єпископом Мірієлем — першою і єдиною людиною, яка пожаліла його, каторжника, відкинутого суспільством. Ця зустріч так вразила Вальжана, що він докорінно змінив своє життя: під чужим ім'ям заснував фабрику, завдяки якій виріс добробут цілого містечка, мером якого він потім став. Однак скоївши злочин у минулому житті, він стає бажаною здобиччю французької поліції і змушений переховуватися. Після смерті Фантіни — жінки, за долю якої Жан Вальжан ніс відповідальність, єдиною близькою йому людиною залишається її дочка Козетта. Заради щастя дівчинки він готовий на все...
Видавництво “Богдан”
Обране
