В романі розгортається широка панорама бурхливих історичних подій 60-80 рр. IX століття в Києві, в Візантії та Болгарії, у маджар. Дійовими особами є видатні історичні постаті: київські князі Аскольд і Дір, візантійські царі Михайло III та Василь І, кесар Варда, болгарський князь Борис і його син Симеон, патріарх Фотій, брати Костянтин і Методій, маджарські вожді Алмош та Арпад.
Саме в цей час роси, сформувавшись в протистоянні з хозарами в державу з центром в Києві, здійснюють свої перші знамениті походи на Царгород. В Болгарії, після прийняття християнства князем Борисом, спалахує громадянська війна з язичниками, які звертаються за допомогою до язичників-росів. В Константинополі патріарх Фотій, найосвіченіша людина в Імперії, починає суперечку з римським папою за рівноправність константинопольської Церкви, посилає до Моравії братів Костянтина і Методія. Колишній конюх Василь стає улюбленцем басилевса Михайла III, відтак вчиняє кривавий державний переворот, вбиває басилевса і його всемогутнього вуйка - кесаря Варду.
Після невдачі в Болгарії й смерті сина князь Аскольд приймає хрещення - від римських єпископів Формози і Павла, одначе Дір навідріз відмовляється зректися старих богів. Це приводить до драматичного конфлікту. В боротьбі за княжий стіл Дір запрошує на допомогу маджарів.
В романі досліджується, чому ж зазнала невдачі спроба Аскольда хрестити росів, в той час як хрещення болгар та інших слов'янських народів виявилось значно успішнішим. Роман характеризується динамічністю сюжету, " психологізмом у розкритті характерів та масштабністю змальованих подій.
Видавництво “Богдан”
Обране
