У цій книжці звучить мелодія зеленого світу. Цю мелодію відчула поетеса Галина Кирпа — і вона забриніла в її слові: такому духовно-витонченому, яким тільки й можна доторкнутися до дивосвіту так, аби не зруйнувати його.
Вражає глибина чотиривіршів-катренів. Вони — ознака мудрої душі. Адже вмістили дивовижні відкриття дитячого світосприйняття. Хіба потрібно багато слів, щоб передати почуття замилування? Коротко. Гарно. І мудро. Бо це — відкриття світу дитиною. Це її мислення, її захопленість красою, її уміння бачити казкове в реальному. Метелик, липа, лис, бджілка — образи з реального світу, та їхнє мислення — то мислення казкових персонажів. А їхнє спілкування, їхні клопоти? Теж на межі казкового.
Чудові мініатюри Галини Кирпи переконують: ось таким казковим бачить світ дитина. Для неї хмарка — ніби равлик, «вечір дибуляє, як журавлик. А матіола пахне, як своя».
Саме така дитина є в цій книжці. Яка? А та, що відкриває світ. Та, що живе в авторці. Бо Галина Кирпа — і справді, мудра... Дитина. Вона володіє таким словом, яке не руйнує краси.