"Ще на початку авторового творчого
шляху його запримітив і благословив Валерій Шевчук:
«Валентин Корнієнко належить до тих літераторів,
що відчувають особливу відповідальність перед художнім словом
і беруться за перо тільки після тривалої та глибокої вивірки себе і своїх
можливостей. Саме тому він почав літературну діяльність із критичних
статей, які друкував у республіканській пресі. Потім узявся за художні переклади з англійської, надрукував у «Всесвіті» «Родинне вогнище» В. Фолкнера
та «Біллі Бад, формарсовий матрос» Г. Меллвіла — твори для перекладача дуже складні, але вони дають добру можливість потренувати і власне перо.
Тим часом почав освоювати і прозу. Витриманий, навіть вишуканий стиль,
добірна мова, добра професійна вправність — ось чим позначені перші новели В. Корнієнка. Поминаючи типовий для початківців навчальний період,
він приходить до читача вже як сформований прозаїк.
Хай же йому щастить у цій нелегкій дорозі!»
Відтоді збіг не один десяток весен.
І хоч не обходилося і без заморозків, плоди усе ж зав’язувалися.
Хай читач переконається у цьому сам.
"
Нажаль це максимальна кількість цього товару доступна для оформлення
Анотація
"Ще на початку авторового творчого
шляху його запримітив і благословив Валерій Шевчук:
«Валентин Корнієнко належить до тих літераторів,
що відчувають особливу відповідальність перед художнім словом
і беруться за перо тільки після тривалої та глибокої вивірки себе і своїх
можливостей. Саме тому він почав літературну діяльність із критичних
статей, які друкував у республіканській пресі. Потім узявся за художні переклади з англійської, надрукував у «Всесвіті» «Родинне вогнище» В. Фолкнера
та «Біллі Бад, формарсовий матрос» Г. Меллвіла — твори для перекладача дуже складні, але вони дають добру можливість потренувати і власне перо.
Тим часом почав освоювати і прозу. Витриманий, навіть вишуканий стиль,
добірна мова, добра професійна вправність — ось чим позначені перші новели В. Корнієнка. Поминаючи типовий для початківців навчальний період,
він приходить до читача вже як сформований прозаїк.
Хай же йому щастить у цій нелегкій дорозі!»
Відтоді збіг не один десяток весен.
І хоч не обходилося і без заморозків, плоди усе ж зав’язувалися.
Хай читач переконається у цьому сам.
"