Дитяча кімната

Існує «до» і «після». Згасаючи в материнській в’язниці своєї квартири, молода жінка дедалі більше втрачає себе. Зазвичай вона із задоволенням проводила дні в ролі невидимої перекладачки, але тепер, сама вдома з немовлям, не може звикнути до нового звання. Інстинкт захистити свою дитину змагається із нав’язливими думками про те, щоб заподіяти їй шкоду. Жінка намагається повернути свою ідентичність, поки та, здається, тікає їй із-під ніг.

Не відчуваючи належного розуміння від чоловіка, вона зав’язує непевну дружбу із хворим сусідом Пітером, який завжди везе за собою кисневий балон. Але в них обох закінчується час; тріщина росте. Радісні перші дні вагітності переплутуються з тривожною появою дитини і завершуються болісною конфронтацією — ​насамперед із собою.

До болю відверта «Дитяча кімната» документує повільний процес повернення до простих радощів життя та виходу із післяпологової депресії.