Кіт Марік і Азов

Котові Маріку найбільше подобалося гуляти рідним Маріуполем, їсти млинці зі сметанкою і спілкуватися з новими друзями. Ці кремезні хлопці незвично називалися: Редіс, Калина, Хасан, Тавр, — наче коти. Тож Марік і почувався серед них, ніби серед своїх — серед котів.
Але в Маріуполь прийшла біда: бридкий і заздрісний велетенський ящур, який підступно чаївся за парканом, вирішив зруйнувати це красиве місто на березі Азовського моря. І тоді азовські друзі кота Маріка, а разом з ними і сам кіт, сміливо стали на захист того, що вони любили. Стали як одна велика азовська родина, де всі кличуть одне одного "друже" і готові боронити свій дім до останку.

У кожного є місце, яке він називає рідним. Яке для нього є домом. Яке він любить і про яке дбає. І коли хтось або щось загрожує рідному дому, сміливі й відважні стають на його захист. В умовах війни дорослим часом складно підібрати слова, щоб пояснити дітям, хто такий ворог і чому він нищить те, що ми любимо, від чого руйнуються будинки і чим українські воїни намагаються це все спинити. І тут на допомогу приходить казка. Бо казка – це вже не так страшно. І в казці добро завжди перемагає зло.