Ніч, коли згасли зорі

Коли зірка згасає, вона руйнує все довкола й стає чорною дірою. Фіннові здається, що він, мов та зірка, майже згас і ніколи не зможе вилізти з цього дна. Юнак порівнював своє життя з величезним пустирем, на якому є лише руїни та більше не ростиме трава.

Він навчився не мати надій, намагався терпіти повсякдення, вважав, що на його нікчемному пустирі захоче оселитися хіба що смерть, а потім усвідомив, що на нього може випадково потрапити купа всього: знайомства, проблеми, несподіванки… Найкращі несподіванки.

Йому хочеться знайти свій шлях, якщо такий взагалі існує, та чомусь збивається з нього. Фінн намагається відволіктися й розчинитися в обіймах дівчат, аж поки не знаходить світло, що сяє провідною зорею.

Адже в деяких людях світла стільки, що темрява відступає.