Попіл лине до неба

Вирвавшись із задухи маленького містечка, із батьківського дому, де до неї нікому не було діла, Скай вирішує, що відтепер сама обиратиме, як жити далі. Вона більше не буде слухняною.

Нова Скай — зухвала.
Нова Скай — смілива.
І ця вечірка — можливість вийти за власні межі, зробити те, чого ніколи не робила.

Ні звітувань, ні зобов’язань. Одна ніч — і розбіглися. Подруга попереджає Скай, що від Еша варто триматися якомога далі, адже він — хижак. Але щось у цьому хлопцеві вабить її. Вона не трофей, а він не втішний приз, проте ця гра може сподобатись обом. От тільки недбало кинуте слово руйнує магію та Скай не хоче програвати. Вона не знає, що потривожила Ешевих демонів. Повернула темні спогади, які він прагнув заховати якнайдалі. Скай знає тільки, що грі ще не кінець.