Ця книжка — щоденникові записи К. С. Люїса після смерти його коханої дружини Джой. Вони обидвоє були письменниками, оби-двоє — талановитими, обидвоє — християнами і обидвоє — щасливими у шлюбі, який тривав надто коротко. Як апологет християнства, Люїс раніше писав про втрати і страждання, але одна річ — теоретично міркувати, і зовсім інша — переживати самому. Люїс ділиться тим, як він переживає свою скорботу, які питання ставить Богові й до яких висновків доходить.
Він не пропонує жодних легких чи сентиментальних розрад, проте глибоко роздумує над тим, у чому, власне, полягає Божа любов.
Читати «Переживаючи скорботу» — це поділяти не лише скорботу К. С. Люїса, а і його розуміння любови, і це справді багатство.