Д'воїна

Я — Ірина Бобик, волонтерка, військова, ветеранка. Ці тексти — і віршовані, і прозові — народжувалися, тому що більш екологічного способу проживати свої радощі і смутки я просто не знаю. «Д'воїна» — бо «до воїна», «дівчини-воїна», бо роздвоюєшся на військову і на цивільну особистість. Я запрошую вас проживати зі мною сум від втрати близьких, радіти щирому коханню і справжнім друзям, захоплюватися хоробрістю захисників і захисниць, сміятися разом зі мною з веселих фронтових історій (так, військові багато сміються — бо інакше не вижити). Я пишу про себе і про дорогих мені людей. Хочу неймовірно міцно обійняти всіх, хто поряд зі мною на моєму шляху. Однак багато обіймів залишаться пустими — і я хочу цією книгою також віддати шану тим, хто загинув чи загинула в боротьбі за Україну. Я сподіваюся, що ця книга стане для вас настільною, що ви повертатиметесь до неї щоразу, коли захочеться співчуття, розради чи розваги. Для мене — як авторки — це буде найвищою нагородою.