«З любов'ю — тато!» — книга насамперед про людину на війні. Тут немає описів батальних сцен, боїв, спецоперацій тощо. Ця книга — розмова з сином і дружиною. Уламки реальності складаються, наче пазл. Образи нанизуються один на одний: ось j— минуле, ось — теперішнє, ось — майбутнє, що проглядає плямами та розривами на сторінках фронтового зошита. «З любов'ю — тато!»— не щоденник. Низка мозаїчних текстів веде читача разом із героями в сюрреалістичну подорож назустріч смерті, світлу, невідомому.
Сміятися. Плакати. Ридати. Кричати. Нервово викурювати третю цигарку поспіль. Не відчувати нікотиновий дим. Не відчувати пальців рук. Не відчувати нічого. Бачити все уповільнено, наче впадати в гіпнотичний транс. І слухати, слухати тишу, коли вона накриває землю. Лише серце вистукує свій оскаженілий адреналіновий ритм. Вибух — раз. Живий. Вибух — два...
Це книга про наше тривожне тут-і-зараз, живий нерв, що не дає змоги вдихнути кисень і вибратися зі стихії війни, адже в повітрі, яким ми дихаємо, занадто багато втрат, занадто багато куль та обстрілів, які зробили решето з наших душ і почуттів.