Жінка в лахмітті правди. Шот-трактат. Одробини. Нариси. Оповідання

Від класичної казки до захопливої жорсткої антиутопії — саме таким шляхом веде читача авторка, багато в чому продовжуючи й збагачуючи традиції Орвела, Замятіна й інших попередників. У цієї жінки-письменниці стиль навдивовижу мужній, сказати б, чоловічий і водночас легкий для читацького сприйняття. У творі, з одного боку, майстерно виписано процес звиродніння влади (що відкрив світові недавній Майдан — паралель особливо відчутна в заключній частині роману), а з іншого — навіть «людина з пробірки», якій державою визначено роль безпристрасного ката, поступово перетворюється на цілителя й воїна. Ці різнобічні метаморфози героїв тримають читацьку увагу до останньої крапки. Після прочитання роману стає зрозуміліше, які загрози з майбутнього можуть шкодити країні й людству і як можна протидіяти цьому, власне — як варто жити.