Моїх надій озимина пророща. Поезії

Третя книга талановитої уманської поетеси Ольги Сотник, наділеної рідкісним даром самовдосконалення, — це чергова сходинка в зростанні її поетичної майстерності. До образності й метафоричності, притаманних і попереднім збіркам, тепер додалася вимогливість до стилю і надзвичайно дбайливе ставлення до слова, до точності рими, до пошуку нових форм, що додало поезіям необхідної стрункості й довершеності. Вражає філософічна наповненість віршів та широта ерудиції авторки, її непоказний патріотизм і материнська зболеність за долю України й долі її рідних. Вона не пише про любов, вона — любить, любить свою Умань і свою землю, любить людей і цей здичавілий світ. Ця книга — сповідь за-любленого серця, яке чутливо уловлює найтонші відтінки світлотіней, найменші вібрації бентежного часопростору, які, приведені авторкою в резонанс із камертоном власної душі й філігранно передані у слові, стають надбанням нашої літератури і джерелом естетичної насолоди для шанувальників високої поезії.