До того як прокинутися знаменитістю, Браян Джонсон співав у церковному хорі, служив в армії, рихтував автомобілі... Понад десять років він намагався підкорити сцену у складі різних гуртів: десь гастролював, випускав якісь альбоми, підписував контракти (невдалі), навіть входив до музичних чартів (ненадовго). На втілення підліткових мрій усе це не тягнуло. Утім драйву хлопець не втрачав і врешті-решт зайшов у рок-музику через парадні двері. Після трагічної смерті Бона Скотта у 1980 році Браян Джонсон став голосом одного з найві-доміших рок-гуртів світу — ac/dc.
Приказку епохи «Живи швидко — помри молодим» Джонсон, на щастя, виконав наполовину, і тепер у нього є не тільки слухачі, а й читачі. Як і належить ветерану сцени, він написав дотепні й відверті спогади про те, як простому, але впертому хлопцю вдалося стати іконою рок-музики. Так що епілогом до цієї блискучої книжки можна взяти приспів знаменитої пісні: «You're never too old to rock and roll if you're too young to die».